Онлайн-тести «На Урок»

Приклад запитання: Чому була стурбована бабуся?

Приклад запитання: Образи, які повторюються і варіюються у творах різних митців - це:

Приклад запитання: Створена мистецькою уявою художня картина, яка відтворює предмет зображення,схоплює його сутність - це:

Приклад запитання: Лось із однойменного оповідання Є. Гуцала потрапив на річку…

Приклад запитання: Як принц і принцеса допомогли Герді?

Приклад запитання: "Аж ось вона припливла до великого вишневого садка, у якому стояла маленька хатинка під солом’яною стріхою з дивними червоними і блакитними віконцями." Що описує автор?

Приклад запитання: Герда не вірила у смерть Кая

Приклад запитання: Козацька пасіка діда Загайного розташовувалася

Приклад запитання: Козацька пасіка діда Загайного розташовувалася

Приклад запитання: Головного героя оповідання "Он як буває" звати

Приклад запитання: Які батьки були у Матильди?

Приклад запитання: Козацька пасіка діда Загайного розташовувалася

Приклад запитання: Які батьки були у Матильди?

Приклад запитання: Як звати головного героя оповідання "Першокласник"?

Приклад запитання: Собаку звали Бурий?

Приклад запитання: 1. Скільки вовків було у зграї Лобо?

Приклад запитання: ОбіцянкаТакий уже розумний отой чорний собачка Булька: як кажуть, тільки й того, що по-людськи говорити не вміє.У що б не грали діти – і Булька тут.Якось повернувся Костик із школи, а в дворі граються хлопчики й дівчатка.– Давайте розділимось на дві команди: хто швидше естафету пронесе, – запропонував Костик.– Давай! – охоче підтримали його.Та виявилось, що дітей – семеро, і всі хочуть грати. Виходить, в одній команді буде четверо, а в другій – лише троє. Так не годиться. І тоді Костик придумав:– Четвертим беремо до себе Бульку!Розставили всіх на етапах. Бульці також визначили місце. Але ж хіба він встоїть? Куди діти, туди й він.Костик і тут знайшов вихід. Він першим узяв паличку-естафету і скомандував:– Булька, за мною!Як тільки вони добігли до того місця, де мав стояти собака, Костик сунув паличку йому в зуби:– Булька, вперед!Пес притьмом кинувся до наступного етапу. Щоправда, там довелось його ловити й силою відбирати паличку, проте Костикова команда все одно перемогла.Он який розумний собака Булька! Не дивно, що хлопчики й дівчатка з усього двору люблять його і щедро пригощають усякими ласощами.От і сьогодні Костик, не дочекавшись обіду, шаснув у холодильник, схопив шматок ковбаси і вискочив у двір. Булька почув, що смачно пахне, підбіг, завертів хвостом.– Що, ковбаски закортіло? – спитав Костик.– Гав! – підтвердив Булька, ще дужче закрутивши куцим хвостиком.Костик висмикнув із землі якусь бадилину, кинув собаці.– Булька, віднеси он до того гаража. Тоді матимеш ковбаску.Собака з готовністю схопив бадилину і помчав її до гаража. А Костик відкусив тим часом шмат ковбаси і почав жувати. Повернувся Булька і сів, нетерпляче перебираючи лапами і виляючи хвостом. Усім своїм виглядом він говорив: «Наказ твій виконав. Давай ковбасу».Та Костик незчувся, як останній шматочок ковбаси ковтнув сам.– А ковбаски вже нема, – розгублено розвів він руками.– Гав! – коротко й вимогливо озвався Булька. Мовляв, нічого не знаю: пообіцяв – давай.– Та ну тебе, – махнув Костик рукою і одвернувся.Булька забіг з другого боку і повторив:– Гав!Костик хотів було нагримати на Бульку, але побачив німий докір в його карих очах і зніяковів. «Доведеться збігати додому по ковбасу», – зітхнув хлопець і сказав собаці:– Чекай, я зараз.Збіг на третій поверх, заскочив на кухню і – до холодильника.– Чого ти там нишпориш? – спитала мати, пораючись біля газової плити.– Ковбасу шукаю.– Обідати ось будемо. Борщ, сирники…– Та я – Бульці.– Не вмре твій Булька.– Але ж я пообіцяв.– Та немає ковбаси: ти останню доїв.Костик вийшов на балкон, поглянув униз. Булька сидів перед під’їздом, нетерпляче повискуючи. Костикові защеміло серце, йому стало ніяково, що він обдурив Бульку. Як він міг таке вчинити? Він повернувся в кімнату, з досадою плюхнувся на канапу.Рішення знайшлося несподівано. Костик кинувся на кухню.– Мамо, дай грошей.– Навіщо? – здивовано звела вона брови.– Я ковбаси куплю.– Не вигадуй!– Я ж пообіцяв! – вигукнув Костик, і сльози навернулись йому на очі.На щастя, прийшов тато, почув суперечку.– Що ти пообіцяв? – спитав у Костика. – Той розповів.– Справа серйозна, – роздумливо мовив тато. – Недобре вийшло у тебе, синку.Костик похнюпився.– Запам’ятай: перш ніж пообіцяти, добре зваж, чи зможеш ти виконати обіцянку. А якщо вже пообіцяв – перервись, а слова дотримай.– Собаці? – усміхнулася мати.– Кому і що б не пообіцяв – виконай, – твердо сказав тато.– Ох, диваки ви мої, – зітхнула мати. – Он гаманець на столі. Візьми там та купи ліверної…Продуктовий магазин був у їхньому ж будинку, тільки вхід з вулиці. За кілька хвилин Булька вже ласував ковбасою, а Костик з не меншим апетитом і в добрім настрої уминав мамин борщ. Пилип Бабанський (324 слова) Визнач жанр прочитаного твору.

Приклад запитання: ОбіцянкаТакий уже розумний отой чорний собачка Булька: як кажуть, тільки й того, що по-людськи говорити не вміє.У що б не грали діти – і Булька тут.Якось повернувся Костик із школи, а в дворі граються хлопчики й дівчатка.– Давайте розділимось на дві команди: хто швидше естафету пронесе, – запропонував Костик.– Давай! – охоче підтримали його.Та виявилось, що дітей – семеро, і всі хочуть грати. Виходить, в одній команді буде четверо, а в другій – лише троє. Так не годиться. І тоді Костик придумав:– Четвертим беремо до себе Бульку!Розставили всіх на етапах. Бульці також визначили місце. Але ж хіба він встоїть? Куди діти, туди й він.Костик і тут знайшов вихід. Він першим узяв паличку-естафету і скомандував:– Булька, за мною!Як тільки вони добігли до того місця, де мав стояти собака, Костик сунув паличку йому в зуби:– Булька, вперед!Пес притьмом кинувся до наступного етапу. Щоправда, там довелось його ловити й силою відбирати паличку, проте Костикова команда все одно перемогла.Он який розумний собака Булька! Не дивно, що хлопчики й дівчатка з усього двору люблять його і щедро пригощають усякими ласощами.От і сьогодні Костик, не дочекавшись обіду, шаснув у холодильник, схопив шматок ковбаси і вискочив у двір. Булька почув, що смачно пахне, підбіг, завертів хвостом.– Що, ковбаски закортіло? – спитав Костик.– Гав! – підтвердив Булька, ще дужче закрутивши куцим хвостиком.Костик висмикнув із землі якусь бадилину, кинув собаці.– Булька, віднеси он до того гаража. Тоді матимеш ковбаску.Собака з готовністю схопив бадилину і помчав її до гаража. А Костик відкусив тим часом шмат ковбаси і почав жувати. Повернувся Булька і сів, нетерпляче перебираючи лапами і виляючи хвостом. Усім своїм виглядом він говорив: «Наказ твій виконав. Давай ковбасу».Та Костик незчувся, як останній шматочок ковбаси ковтнув сам.– А ковбаски вже нема, – розгублено розвів він руками.– Гав! – коротко й вимогливо озвався Булька. Мовляв, нічого не знаю: пообіцяв – давай.– Та ну тебе, – махнув Костик рукою і одвернувся.Булька забіг з другого боку і повторив:– Гав!Костик хотів було нагримати на Бульку, але побачив німий докір в його карих очах і зніяковів. «Доведеться збігати додому по ковбасу», – зітхнув хлопець і сказав собаці:– Чекай, я зараз.Збіг на третій поверх, заскочив на кухню і – до холодильника.– Чого ти там нишпориш? – спитала мати, пораючись біля газової плити.– Ковбасу шукаю.– Обідати ось будемо. Борщ, сирники…– Та я – Бульці.– Не вмре твій Булька.– Але ж я пообіцяв.– Та немає ковбаси: ти останню доїв.Костик вийшов на балкон, поглянув униз. Булька сидів перед під’їздом, нетерпляче повискуючи. Костикові защеміло серце, йому стало ніяково, що він обдурив Бульку. Як він міг таке вчинити? Він повернувся в кімнату, з досадою плюхнувся на канапу.Рішення знайшлося несподівано. Костик кинувся на кухню.– Мамо, дай грошей.– Навіщо? – здивовано звела вона брови.– Я ковбаси куплю.– Не вигадуй!– Я ж пообіцяв! – вигукнув Костик, і сльози навернулись йому на очі.На щастя, прийшов тато, почув суперечку.– Що ти пообіцяв? – спитав у Костика. – Той розповів.– Справа серйозна, – роздумливо мовив тато. – Недобре вийшло у тебе, синку.Костик похнюпився.– Запам’ятай: перш ніж пообіцяти, добре зваж, чи зможеш ти виконати обіцянку. А якщо вже пообіцяв – перервись, а слова дотримай.– Собаці? – усміхнулася мати.– Кому і що б не пообіцяв – виконай, – твердо сказав тато.– Ох, диваки ви мої, – зітхнула мати. – Он гаманець на столі. Візьми там та купи ліверної…Продуктовий магазин був у їхньому ж будинку, тільки вхід з вулиці. За кілька хвилин Булька вже ласував ковбасою, а Костик з не меншим апетитом і в добрім настрої уминав мамин борщ. Пилип Бабанський (324 слова) Визнач жанр прочитаного твору.

Приклад запитання: Героїню оповідання порівнюють із

Приклад запитання: Героїню оповідання порівнюють із

Приклад запитання: ОбіцянкаТакий уже розумний отой чорний собачка Булька: як кажуть, тільки й того, що по-людськи говорити не вміє.У що б не грали діти – і Булька тут.Якось повернувся Костик із школи, а в дворі граються хлопчики й дівчатка.– Давайте розділимось на дві команди: хто швидше естафету пронесе, – запропонував Костик.– Давай! – охоче підтримали його.Та виявилось, що дітей – семеро, і всі хочуть грати. Виходить, в одній команді буде четверо, а в другій – лише троє. Так не годиться. І тоді Костик придумав:– Четвертим беремо до себе Бульку!Розставили всіх на етапах. Бульці також визначили місце. Але ж хіба він встоїть? Куди діти, туди й він.Костик і тут знайшов вихід. Він першим узяв паличку-естафету і скомандував:– Булька, за мною!Як тільки вони добігли до того місця, де мав стояти собака, Костик сунув паличку йому в зуби:– Булька, вперед!Пес притьмом кинувся до наступного етапу. Щоправда, там довелось його ловити й силою відбирати паличку, проте Костикова команда все одно перемогла.Он який розумний собака Булька! Не дивно, що хлопчики й дівчатка з усього двору люблять його і щедро пригощають усякими ласощами.От і сьогодні Костик, не дочекавшись обіду, шаснув у холодильник, схопив шматок ковбаси і вискочив у двір. Булька почув, що смачно пахне, підбіг, завертів хвостом.– Що, ковбаски закортіло? – спитав Костик.– Гав! – підтвердив Булька, ще дужче закрутивши куцим хвостиком.Костик висмикнув із землі якусь бадилину, кинув собаці.– Булька, віднеси он до того гаража. Тоді матимеш ковбаску.Собака з готовністю схопив бадилину і помчав її до гаража. А Костик відкусив тим часом шмат ковбаси і почав жувати. Повернувся Булька і сів, нетерпляче перебираючи лапами і виляючи хвостом. Усім своїм виглядом він говорив: «Наказ твій виконав. Давай ковбасу».Та Костик незчувся, як останній шматочок ковбаси ковтнув сам.– А ковбаски вже нема, – розгублено розвів він руками.– Гав! – коротко й вимогливо озвався Булька. Мовляв, нічого не знаю: пообіцяв – давай.– Та ну тебе, – махнув Костик рукою і одвернувся.Булька забіг з другого боку і повторив:– Гав!Костик хотів було нагримати на Бульку, але побачив німий докір в його карих очах і зніяковів. «Доведеться збігати додому по ковбасу», – зітхнув хлопець і сказав собаці:– Чекай, я зараз.Збіг на третій поверх, заскочив на кухню і – до холодильника.– Чого ти там нишпориш? – спитала мати, пораючись біля газової плити.– Ковбасу шукаю.– Обідати ось будемо. Борщ, сирники…– Та я – Бульці.– Не вмре твій Булька.– Але ж я пообіцяв.– Та немає ковбаси: ти останню доїв.Костик вийшов на балкон, поглянув униз. Булька сидів перед під’їздом, нетерпляче повискуючи. Костикові защеміло серце, йому стало ніяково, що він обдурив Бульку. Як він міг таке вчинити? Він повернувся в кімнату, з досадою плюхнувся на канапу.Рішення знайшлося несподівано. Костик кинувся на кухню.– Мамо, дай грошей.– Навіщо? – здивовано звела вона брови.– Я ковбаси куплю.– Не вигадуй!– Я ж пообіцяв! – вигукнув Костик, і сльози навернулись йому на очі.На щастя, прийшов тато, почув суперечку.– Що ти пообіцяв? – спитав у Костика. – Той розповів.– Справа серйозна, – роздумливо мовив тато. – Недобре вийшло у тебе, синку.Костик похнюпився.– Запам’ятай: перш ніж пообіцяти, добре зваж, чи зможеш ти виконати обіцянку. А якщо вже пообіцяв – перервись, а слова дотримай.– Собаці? – усміхнулася мати.– Кому і що б не пообіцяв – виконай, – твердо сказав тато.– Ох, диваки ви мої, – зітхнула мати. – Он гаманець на столі. Візьми там та купи ліверної…Продуктовий магазин був у їхньому ж будинку, тільки вхід з вулиці. За кілька хвилин Булька вже ласував ковбасою, а Костик з не меншим апетитом і в добрім настрої уминав мамин борщ. Пилип Бабанський (324 слова) Визнач жанр прочитаного твору.

Приклад запитання: Що означає у перекладі з китайської псевдонім Мо Янь?

Приклад запитання: Що таке оповідання?

Приклад запитання: За що головного героя штовхнув Федько Тойкало?

Приклад запитання: Мо Янь отримав Нобелівську премію.....року

Приклад запитання: Псевдонім письменника Мо Яня означає

Приклад запитання: Псевдонім письменника Мо Яня означає...

Приклад запитання: Що таке оповідання?

Приклад запитання:  Яка річка згадується в оповіданні А.Григорука "Льодохід"?

Приклад запитання: Милорад Павич є представником...