12
Приклад запитання: 1. Прочитай уважно текст.КВІТИ З ПЕТРИКІВКИ- Тату, - попросила Катруся, - розкажи про щось чарівне. Але про таке, що ти його бачив сам.- Гаразд, - мовив тато. – Чарівне мені справді траплялося.І він розповів ось про що.- Одного разу я їхав степом за Дніпром. А був то зимовий день, степ лежав порожній і безсніжний, у ньому ставало сумно й холодно. І раптом я в’їхав у село, повнісіньке квітів! Саме так: квіти цвіли серед зими точнісінько як улітку.- Знаю! – вигукнула Маруся. – Взимку квіти ростуть в оранжереях*. Тільки вони не чарівні.- Атож, - погодився тато. – Квіти ростуть в оранжереях, але ці позацвітали на стінах і на тарелях, на скриньках, на шовкових хустинках, на дитячих колисках, на чайниках із чаєм. А було це в селі, що зветься Петриківка, і лежить воно в українському степу.- Знаю! – вигукнула Маруся. – Петриківка – у Дніпропетровській області, а квіти – мальовані, вони називаються народний розпис.- Правильно, - мовив тато.- Але, тату, - допитувалася Катруся, - звідки взялися ті квіти на ім’я народний розпис? Самі виросли чи як?- Вони також прийшли з давніх часів. Колись по всій України малювали на печах і стінах квіти, півнів, голубів. І в Петриківці малювали, бо то було село козацьке, у ньому жили горді й гарні люди. І любили вони також усе гарне.Фарби тоді робили з лушпиння цибулі, з буряку, чорної шовковиці, навіть з бур’яну. Малювала кожна господиня, а найкраще - Тетяна Пата.Згодом тут збудували фабрику, і відтоді петриківці малюють свої квіти для всієї України… Та це ще не все. Професійні художники вчаться в народного розпису малювати по-українськи. Бо троянда чи калина скрізь ростуть однакові, але так, як у Петриківці, їх не малюють більше ніде в світі.- У Петриківці малюють усе, що гарне, - оповідав тато далі. – А гарне все, на що не глянь. Отож на малюнках – квіти з саду і городу: чорнобривці, мальви, айстри, соняхи, бо їх багато у степу. А ще – дивовижна квітка кучерявка, яка росте в казках. А ще виноград, полунички й неодмінно – калина. Малюють дрібненьке листя і траву – їх називають «папороть». Малюють зозуль і півнів серед квітів, а часом і козаків з дівчатами, і коників, і воликів, і все-все.Петриківці мають свої малярські таємниці. У фарбу вони додають курячий жовток. Калину малюють просто пальцем. У хід ідуть і дерев’яний кінчик пензлика, і зрізана рогозина – щоб наводити прожилки на листі. А пензлики не купують у крамниці, а роблять їх самі з котячої шерсті. Через те кажуть, ніби в Петриківці всі коти безхвості. Але це неправда. Я сам бачив, що вони з хвостами, а от голови тримають трохи вище, бо навіть вони пишаються чудовими петриківськими квітами! (416 слів)За Зіркою Мензатюк *Оранжерея – засклене приміщення для вирощування або перезимівлі рослин у закритому ґрунті.Зазнач, до якого жару належить цей твір.