Онлайн-тести з української літератури 3 клас

Приклад запитання: Назвіть автора оповідання "Наша батьківщина"

Приклад запитання: Якими словами можна закінчити назву розділу "Візьму перо і спробую…"?:

Приклад запитання: Уважно прочитай текст «Котик». Визнач його тип. Котик — домашня тварина. Шубка у нього пухнаста, сіренька, шовкова. У мого улюбленця зубки гострі, вуса довгі, вушка довгі, а очі подібні до вогників. Лащиться котик, вигинається, хвостиком махає, оченята заплющує, пісеньку співає.

Приклад запитання: Тест на 11 балів!!!Розділ мовознавства, що вивчає словниковий склад мови із фразеологією включно - це...

Приклад запитання: На зеленому лузі ходив чорногуз.Прочитай речення, знайди дієслово.

Приклад запитання: Як починається всім знайома казка про Колобка?

Приклад запитання: Обери всі правильні відповіді.З чого видно що в хлопчика немає друзів? Продовж речення. Бо він сидить ...

Приклад запитання: Кого скликає Україна-мати у вірші "Мова" , щоб рідну мову захистить?

Приклад запитання: Як звали дочку короля?

Приклад запитання: Назвіть автора оповідання "Наша батьківщина"

Приклад запитання: Уважно прочитай текст «Котик». Визнач його тип. Котик — домашня тварина. Шубка у нього пухнаста, сіренька, шовкова. У мого улюбленця зубки гострі, вуса довгі, вушка довгі, а очі подібні до вогників. Лащиться котик, вигинається, хвостиком махає, оченята заплющує, пісеньку співає.

Приклад запитання: Хто побачив велику жовто-гарячу квітку , що зацвіла на огороді, між огудинням?

Приклад запитання: ДВІ БІЛОЧКИ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА Жили в густому лісі дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і все складала у своєму дуплі. А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти – не журиться. Тож влітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь, то шишки. Поїсть, що є, – та й знову скаче весела, сита. Тим часом перша білочка наносила собі в дупло харчів. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб було тепло та м’яко взимку. Гарна була господиня. Так пройшло літо, в одної білочки – у праці й клопотах, а в другої – в іграх. Минула дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете. Сидить в тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Все літо працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що. Та не так жилося лінивій білочці. У її дуплі харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє. Сидить бідна білочка голодна, змерзла, в клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема – усе замерзло. Хоч умирай з холоду та голоду! Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе, у неї гори припасів». Іде вона до сусідки та несміло стукає в двері. Відчинила дбайлива білка двері, як поглянула на нещасну, худющу сусідку, то відразу все зрозуміла. – Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров’ячко. Та й разом зі мною живи. Засоромлена білка почала говорити: – Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо гуляла. – Нічого, – каже друга, – тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити. І відтоді жили білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчила працювати. Найближчого літа вона стала старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.                                                                                                      (368 слів)

Приклад запитання: Дієслова відповідають на запитання

Приклад запитання: Кого скликає Україна мати у вірші "Мова" , щоб рідну мову захистить?

Приклад запитання: Що таке дієслово?

Приклад запитання: ДВІ БІЛОЧКИ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА Жили в густому лісі дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і все складала у своєму дуплі. А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти – не журиться. Тож влітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь, то шишки. Поїсть, що є, – та й знову скаче весела, сита. Тим часом перша білочка наносила собі в дупло харчів. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб було тепло та м’яко взимку. Гарна була господиня. Так пройшло літо, в одної білочки – у праці й клопотах, а в другої – в іграх. Минула дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете. Сидить в тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Все літо працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що. Та не так жилося лінивій білочці. У її дуплі харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє. Сидить бідна білочка голодна, змерзла, в клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема – усе замерзло. Хоч умирай з холоду та голоду! Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе, у неї гори припасів». Іде вона до сусідки та несміло стукає в двері. Відчинила дбайлива білка двері, як поглянула на нещасну, худющу сусідку, то відразу все зрозуміла. – Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров’ячко. Та й разом зі мною живи. Засоромлена білка почала говорити: – Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо гуляла. – Нічого, – каже друга, – тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити. І відтоді жили білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчила працювати. Найближчого літа вона стала старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.                                                                                                      (368 слів)

Приклад запитання: Визнач види художніх описів.(декілька правильних відповідей)

Приклад запитання: ДВІ БІЛОЧКИ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА Жили в густому лісі дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і все складала у своєму дуплі. А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти – не журиться. Тож влітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь, то шишки. Поїсть, що є, – та й знову скаче весела, сита. Тим часом перша білочка наносила собі в дупло харчів. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб було тепло та м’яко взимку. Гарна була господиня. Так пройшло літо, в одної білочки – у праці й клопотах, а в другої – в іграх. Минула дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете. Сидить в тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Все літо працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що. Та не так жилося лінивій білочці. У її дуплі харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє. Сидить бідна білочка голодна, змерзла, в клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема – усе замерзло. Хоч умирай з холоду та голоду! Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе, у неї гори припасів». Іде вона до сусідки та несміло стукає в двері. Відчинила дбайлива білка двері, як поглянула на нещасну, худющу сусідку, то відразу все зрозуміла. – Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров’ячко. Та й разом зі мною живи. Засоромлена білка почала говорити: – Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо гуляла. – Нічого, – каже друга, – тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити. І відтоді жили білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчила працювати. Найближчого літа вона стала старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.                                                                                                      (368 слів)

Приклад запитання: Як називаються твори, у яких про серйозне говориться з добродушною усмішкою?

Приклад запитання: Якого кольору баранця зліпила Соня?

Приклад запитання: Як називаються твори, у яких про серйозне говориться з добродушною усмішкою?

Приклад запитання: Визнач жанр прочитаного твору: МАТЕРИНЕ ПОЛЕУ матері було два сини — старший і молодший. Коли поженилися сини, дала мати кожному з них ниву. Були ці ниви поруч. Сталося так, що старшому синові дісталася нива на один крок ширша, ніж молодшому. Затаїв молодший син образу, бо на три мішки менше пшениці збирав щороку, ніж старший. З кожним роком образа ставати все глибша, аж поки й переросла в ненависть. Зненавиділи брати один одного.  Стали уникати вони зустрічей. Коли старший працював на ниві, молодший не виїздив у поле. Коли молодший був на ниві, старший сидів дома. А мати жила далеко за лісом. У неї була там своя нива, де вона працювала, скільки здужала. Через людей чула, що її сини ненавидять один одного. Кілька разів приїздила їх помирити, але нічого не виходило.  Не хотів і слухати старший син, щоб півкроку поля віддати молодшому. Та ось одного гарячого літнього дня, напередодні жнив, почули сини новину: прилетіла з чужого далекого краю чорна сарана, сіла на материну ниву й поїла хліб дощенту. Приходить старший син до молодшого та й каже: — Ти чув, брате, про материне горе? — Чув, — відповідає молодший син. — Що ж думаєш робити? — Миритися нам треба, ось що, — каже молодший син. — Так я тому й прийшов до тебе, — радісно мовить старший брат. — Коли на материнському полі горе — треба забути нам про сварку й закопати в землю ненависть. А тоді й подумали: “І для чого нам ця межа? Хай поле наше буде спільне. Краще ділитися зібраною пшеницею”. Так і знищили брати межу. Скосили пшеницю, обмолотили, поділили натроє. По одній частці залишили собі, а третю матері відвезли. Бо коли на материнському полі горе — треба забути про суперечки, образи, ненависть.

Приклад запитання: Хто автор повісті "Федько у віртуальному місті"?

Приклад запитання: Хто автор твору "Я не хочу бути принцесою"

Приклад запитання: До якого жанру належить твір В.Чухліба "Равлик"?

Приклад запитання: ДВІ БІЛОЧКИУКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКАЖили в густому лісі дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і все складала у своєму дуплі.А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти – не журиться. Тож влітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь, то шишки. Поїсть, що є, – та й знову скаче весела, сита.Тим часом перша білочка наносила собі в дупло харчів. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб було тепло та м’яко взимку. Гарна була господиня.Так пройшло літо, в одної білочки – у праці й клопотах, а в другої – в іграх.Минула дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете.Сидить в тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Все літо працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що.Та не так жилося лінивій білочці. У її дуплі харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє.Сидить бідна білочка голодна, змерзла, в клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема – усе замерзло. Хоч умирай з холоду та голоду!Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе, у неї гори припасів».Іде вона до сусідки та несміло стукає в двері. Відчинила дбайлива білка двері, як поглянула на нещасну, худющу сусідку, то відразу все зрозуміла. – Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров’ячко. Та й разом зі мною живи.Засоромлена білка почала говорити:– Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо гуляла.– Нічого, – каже друга, – тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити.І відтоді жили білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчила працювати. Найближчого літа вона стала старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.                                                                                                      (368 слів)Чим обидві білочки були схожі?

Приклад запитання: Визнач жанр прочитаного твору:

Приклад запитання: Хто автор тексту

Приклад запитання: ДВІ БІЛОЧКИ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА Жили в густому лісі дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і все складала у своєму дуплі. А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти – не журиться. Тож влітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь, то шишки. Поїсть, що є, – та й знову скаче весела, сита. Тим часом перша білочка наносила собі в дупло харчів. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб було тепло та м’яко взимку. Гарна була господиня. Так пройшло літо, в одної білочки – у праці й клопотах, а в другої – в іграх. Минула дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете. Сидить в тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Все літо працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м’яко їй, і тепло, і з’їсти є що. Та не так жилося лінивій білочці. У її дуплі харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє. Сидить бідна білочка голодна, змерзла, в клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема – усе замерзло. Хоч умирай з холоду та голоду! Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе, у неї гори припасів». Іде вона до сусідки та несміло стукає в двері. Відчинила дбайлива білка двері, як поглянула на нещасну, худющу сусідку, то відразу все зрозуміла. – Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров’ячко. Та й разом зі мною живи. Засоромлена білка почала говорити: – Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо гуляла. – Нічого, – каже друга, – тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити. І відтоді жили білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчила працювати. Найближчого літа вона стала старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.                                                                                                      (368 слів)