12
Приклад запитання: Прочитай текст, дай відповіді на запитанняСпівці-музики Хто ж вони, оті талановиті співці-музики, котрі створили й донесли до нас невмирущі перлини – народні думи й історичні пісні? Історія кобзарництва та лірництва на Україні доволі багата й складна і до сьогодні ще не достатньо вивчена. Назви народних співців-музик походіть від назв музичних інструментів, на яких вони грали: кобзи, бандури та ліри. Улюбленим музичним інструментом українського народу була кобза. Як свідчать найдавніші джерела, кобза була досить розповсюдженим музичним інструментом, і попервах грали на них не лиш сліпі люди, як це склалось пізніше. Найдавніша кобза мала тільки три струни. З часом інструмент ускладнювався. Це, зокрема, засвідчує збільшення кількості струн. У ХІХ столітті, особливо у другій половині, кількість струн і приструнків (так називається короткі струни, що розміщуються на правій стороні деки) збільшуються. Наприклад, на бандурі кобзаря М. Ригоренка з Харківщини їх було вісім. На бандурі О. Вересая з Полтавщини – дванадцять, на бандурі П. Братиці з Чернігівщини – двадцять, на бандурі Ф. Гриценка-Холодного теж із Полтавщини – сорок п’ять. Зрозуміло, що збільшення кількості струн до декількох десятків потребувало дедалі більшого хисту, спеціальної навчальної підготовки. Усе це призводило до поступової професіоналізації. З’являється особлива категорія народних співців-музик: кобзарі та бандуристи. Відомості про це можна зустріти в художній літературі. Чудовий образ такого кобзаря створив Т. Шевченко в поемі «Невольник». Для нас особливо цікава дума Степана, в якій він розповідає свою історію: шалена буря прибила до козацькі чайки до ворожого берега. Степан потрапив у неволю. Утікав, але його впіймали й осліпили: І згадав сирота Степан в неволі Свою далеку Україну, Нерідного батька старого, І коника вороного, і нерідную сестру Ярину. Плаче – ридає, До бога руки здіймає Кайдани ламає, Утікає на вольную волю… Повернувшись з неволі, обдаровані сліпці, як і Степан, навчались грати на кобзі-бандурі. Одні з них мандрували селами, грою та співом заробляючи на проживання. Інші приставали до козаків і супроводили їх у походах. Кобзарів цінували тут як ніде інше. Часті війни, бойові сутички з військами кримських ханів, турецьких султанів та польських магнатів, повстання проти своїх визискувачів… А кобзарі пробуджували волелюбний дух народу, закликали до боротьби за національне та соціальне визволення, оспівували ратні подвиги. Кобзарі творили, боролись і помирали, як і сотні тисяч безіменних козаків та селян-повстанців. Та залишилися чудові думи та пісні, які вони складали в турецько-татарській неволі чи у час коротких перепочинків між жорстокими боями. Кобзарі оспівували те, що хвилювало їх до глибини душі. Тому й нині, через віки, не можна спокійно слухати їхні думи та пісні. Конкретні відомості про народних співців-музик України дійшли до нас із ХVІІІ століття. Є відомості про те, що майстерність, мистецтво українських кобзарів були відомі за межами України. Їх запрошували, а той силоміць забирали до Польщі, Росії, де примушували грати та співати царям та вельможам.1. Який улюблений інструмент кобзарів?