Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: Що було для Веприка найріднішою домівкою?

Приклад запитання: Що везли купці на борту корабля?

Приклад запитання: "Золото України" Ігоря Жука - це...

Приклад запитання: Якось давньоєгипетський цар, фараон, наказав художнику намалювати ......., який умів би вітатися.

Приклад запитання: Коли відбуваються події у творі?

Приклад запитання: Як звали головну героїню твору?

Приклад запитання: Як звати дівчинку ?

Приклад запитання: Автор вірша "Літо краснеє минуло"

Приклад запитання: Коли і де народився Т.Г.Шевченко?

Приклад запитання: Автор казки "Дорога, що нікуди не вела"?

Приклад запитання: Як звали кота?

Приклад запитання: Визнач жанр прочитаного твору.

Приклад запитання: Твір "Маленький принц" написав...

Приклад запитання: Коли відбуваються події у творі?

Приклад запитання: У якій родині народився Іван Франко?

Приклад запитання: Де жив Петрик зі своїми батьками?

Приклад запитання: Де жив лихий Бабай-ага?

Приклад запитання: Справжнє прізвище Лесі Українки

Приклад запитання: Хто автор байки "Снігир та щиглик"

Приклад запитання: Ким був автор казки в житті?

Приклад запитання: Виберіть правильне визначення байки.

Приклад запитання: Визнач головну думку твору.

Приклад запитання: Хто повідомив Мауглі, що його чекають на Скелі Ради?

Приклад запитання: Як звати головного героя твору?

Приклад запитання: Що випало несподівано?

Приклад запитання: До кого їхав хлопчик з ночівлею?

Приклад запитання:                    Притча про мудре зернятко пшениці        Давно те було. Так давно, що на землі ще й кордонів не існувало. Люди тоді могли вільно ходити із краю в край.       Жив у Карпатах старий мудрець. Ніхто й не знав, скільки йому років було.       Одної ночі в хатинку до мудреця постукав запізнілий подорожній, попросив кусень хліба. Рад би мудрець нагодувати гостя, але в самого — ні скоринки. Усього його багатства – єдина зернина, яка лежала на дні череп’яного горщика. А справжня щирість – поділитися з голодним і стражденним останнім, що маєш. Так мудрець учив людей, так і сам вчинив того вечора.        Обережно взяв він зернину і поклав на долоню подорожньому: «Посади в землю, доглядай, поливай водою, щоб не засохло стебло. Тоді через рік колосок виросте. Збереш колосок, розітреш у долоні, зігрієш зернята – і знову посій у землю».      Не сказав мудрець тільки одного, що зернина та була всім його багатством. Збігло кілька років. Зашуміла колоссям земля. У хату мудреця знову зайшов подорожній – гарно одягнений, веселий, здоровий. А на дворі стояли вози, повні пшениці та всякого добра.        «Це все для тебе, славний мудрецю. Щоб ти багато років міг учити мудрості наш народ, як навчив мене». І вклонився низько господареві. Та мудрець узяв з усього багатства тільки одну зернину. Обійняв молодого хлібороба. «Мені, чоловіче, дороге не багатство, а пам’ять про мене. Радий урожаєві, але беру з нього тільки зернятко. Пшеничне зерно мудре. Воно несе в собі знак роду і народу і береже його навічно. А решту цих зернят роздай людям – хай вони засіють усю землю. І ти станеш найбагатшою людиною на землі. Бо тільки те твоє, що ти віддав людям».       Виконав молодий землероб заповіт свого вчителя. І обнесли люди довкола землі пшеничне зернятко. І виріс колос-богатир. І народилися з одного зерняти мільйони пшеничних зерен. І в усьому світі зашуміли пшеничні поля.                                                                               Ярема Гоян(295 слів.)Готові почати?

Приклад запитання: Хто головні персонажі твору?

Приклад запитання:                    Притча про мудре зернятко пшениці        Давно те було. Так давно, що на землі ще й кордонів не існувало. Люди тоді могли вільно ходити із краю в край.       Жив у Карпатах старий мудрець. Ніхто й не знав, скільки йому років було.       Одної ночі в хатинку до мудреця постукав запізнілий подорожній, попросив кусень хліба. Рад би мудрець нагодувати гостя, але в самого — ні скоринки. Усього його багатства – єдина зернина, яка лежала на дні череп’яного горщика. А справжня щирість – поділитися з голодним і стражденним останнім, що маєш. Так мудрець учив людей, так і сам вчинив того вечора.        Обережно взяв він зернину і поклав на долоню подорожньому: «Посади в землю, доглядай, поливай водою, щоб не засохло стебло. Тоді через рік колосок виросте. Збереш колосок, розітреш у долоні, зігрієш зернята – і знову посій у землю».      Не сказав мудрець тільки одного, що зернина та була всім його багатством. Збігло кілька років. Зашуміла колоссям земля. У хату мудреця знову зайшов подорожній – гарно одягнений, веселий, здоровий. А на дворі стояли вози, повні пшениці та всякого добра.        «Це все для тебе, славний мудрецю. Щоб ти багато років міг учити мудрості наш народ, як навчив мене». І вклонився низько господареві. Та мудрець узяв з усього багатства тільки одну зернину. Обійняв молодого хлібороба. «Мені, чоловіче, дороге не багатство, а пам’ять про мене. Радий урожаєві, але беру з нього тільки зернятко. Пшеничне зерно мудре. Воно несе в собі знак роду і народу і береже його навічно. А решту цих зернят роздай людям – хай вони засіють усю землю. І ти станеш найбагатшою людиною на землі. Бо тільки те твоє, що ти віддав людям».       Виконав молодий землероб заповіт свого вчителя. І обнесли люди довкола землі пшеничне зернятко. І виріс колос-богатир. І народилися з одного зерняти мільйони пшеничних зерен. І в усьому світі зашуміли пшеничні поля.                                                                               Ярема Гоян(295 слів.)Готові почати?

Приклад запитання: Як звали головного героя оповідання?