Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: Хто запрсив Мауглі до Скелі Ради?

Приклад запитання: До якого жанру належить твір "Сапієнси"?

Приклад запитання: Прочитай мовчки текст протягом 3 хвилин.Визнач, скільки тобі вдалося прочитати( повністю, більше половини тексту, менше половини тексту). Покинуте гніздоУ Матросовому яру поросли густі, колючі кущі терну. Усі чомусь їх обходять. А мені захотілось дізнатись, що між ними, адже дзвінко співає там якась голосиста пташка. Той спів не раз я слухав, а тепер не чути.Розгорнув кущ, другий. Нічого, тільки кропива внизу жалка - попекла ноги. Розгорнув третій кущ, а перед моїм обличчям якась пташка як пурхне, аж душа заніміла.Дивлюсь: гніздечко маленьке, а в нім - п′ятірко голубих, як намистинки, яєчок. Про свою знахідку я розповів Миколці.- Не вигадуй, - зблиснули Миколчині очі. - Злови пташку, тоді повірю.- Як зловити? Адже вона пташенят висиджує.- Отож і зловити її в цей час найлегше, яєчок своїх вона не покине.Послухав я Миколки. Став стежити за пташиним гніздечком.Одного разу підкрався до куща, у якому звила пташка гніздечко, а вона сидить, ніби й не помічає мене. Простягнув руку й накрив долонею пташину. Аж тільки тоді вона затріпотіла з переляку. Але я, радий, що тепер доведу Миколці, пташку не випускав. Вона пручалася, щипала дзьобиком за пальці, а я забрав її та й поніс додому. А тут сусідський хлопець:- Так ти - справжній живодер! - каже. - Покажи пташку батькові. Як на лихо, тут і батько підходить. Я до нього:- А в мене ось пташка!- Звідки вона в тебе? - не повірив батько.Я й признався, де її зловив. Дісталося ж мені тоді на горіхи!- Зараз же віднеси її до гнізда! Це ж мати, вона виведе маленьких пташенят, і її сім′я буде більша. Розумієш?З великою досадою ішов я в Матросів яр. Ось і кущі терну. Садовлю пташину в гніздо, а вона - кулею в небо, більше я й не бачив її. Відбилася вона від свого гнізда. А блакитні яєчка так і пропали.Тепер я не ходжу тією стежкою, що біля тернових кущів, але мені й досі щемлять пальці, які щипала пташка, вириваючись на волю. Так легковажно я її скривдив! Отже, недарма кажуть: "Не слухай чужого розуму..." Я вже нікого й не слухаю. Хоч би там що!З того часу я ніколи не заглядаю в пташині гнізда, бо збагнув: то велика таємниця.

Приклад запитання: Як звати подругу, яка запропонувала героїні твору завітати до соціальних мереж?

Приклад запитання: Де народився П. Тичина?

Приклад запитання: Прочитай текст.Василь Сухомлинський "Як Федько відчув у собі людину"Пішов раз малий Федько з матір’ю на поле картоплю копати.— Вісім років тобі, — каже мати, — працювати час по-справжньому.Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає.Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже:— Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить!Оглядається Федько довкола і дивується:— Де ж та Людина? Що вона бачить?— У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.— А де ж вона в мені — Людина? — дивується Федько.— У голові твоїй, у грудях, у серці, — підказує мати.Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже за лишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі.Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить.«І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу», — подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин. Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав.Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Ледве подумає: «Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі», а тут хтось і підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно. «Гарний цей друг – Людина», — думає Федько.1. Скільки років виповнилось Федькові?

Приклад запитання: Кого врятував Ігор?

Приклад запитання: Прочитай текст.Василь Сухомлинський "Як Федько відчув у собі людину"Пішов раз малий Федько з матір’ю на поле картоплю копати.— Вісім років тобі, — каже мати, — працювати час по-справжньому.Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає.Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати помітила таку роботу та й каже:— Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить!Оглядається Федько довкола і дивується:— Де ж та Людина? Що вона бачить?— У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди дослухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.— А де ж вона в мені — Людина? — дивується Федько.— У голові твоїй, у грудях, у серці, — підказує мати.Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже за лишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі.Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить.«І справді, мабуть-таки, Людина бачить мою роботу», — подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин. Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав.Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Ледве подумає: «Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі», а тут хтось і підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно. «Гарний цей друг – Людина», — думає Федько.1. Скільки років виповнилось Федькові?

Приклад запитання: Прочитай текст мовчки. Після читання постав відповідну позначку.Василь СухомлинськийМамин кавунМама залишає Костика на господарстві, сама йде на цілісінький день на роботу.А йому наказує:— Сиди дома, годуй курей; як спека спаде, полий капусту на городі.День сьогодні в Костика видався і щасливий, і важкий. Щасливий, бо вранці, як тільки мама з дому, прийшов дід Мусій і приніс два кавуни. На баштані кавуни ще зелені, Костик це добре знає. Хлопець розпитує діда, де він узяв, а той мовчить та тільки всміхається.— Оце твій,— поплескує дід менший кавун,— а це мамин.А як же інакше? Мама більша — їй і кавун більший.— Зараз порізати твій кавун чи сам поріжеш? — питає дід Мусій.— Зараз, діду, зараз,— нетерпляче просить Костик.Дід ріже кавуна. А він червоний і пахучий.Костик смакує, їсть поволі, щоб надовго було, а дід сидить мовчки й інколи усміхається. Усмішка дідова якась дивна — невесела.Дід пішов. Костик доїв кавуна. Ще раз пообгризав скибки. Сходив погуляв, повернувся. Хотів ще раз пообгризати скибки, та вже нічого було гризти.Мамин кавун лежав на лаві. Костик намагався не дивитись на нього, але час від часу немов хтось голову повертав до кавуна.Щоб той не спокушав, Костик вийшов надвір.Сипнув курям ячменю, витяг відро води з криниці.Сів під шовковицю та й сидить.А його щось наче тягне в хату. Він одчинив двері, вмостився на лаві, поплескав долонькою кавуна.«А як половинку з’їсти?» — подумав.Та від цієї думки Костикові стало соромно. Йому пригадалась невесела дідова усмішка. Невесела вона була того, що він не почастував дідуся — не дав йому жодної скибочки. Від сорому Костикові захотілося піти з хати. Він вийшов у садок і сів під шовковицею. Там він довго сидів і дивився на білі хмари в голубому небі. Дивився — поки й заснув.Прокинувся Костик увечері. Сонце сідало спочити.«Скоро й мама прийде»,— подумав Костик та й побіг у хату — треба ж її з дідовим гостинцем зустріти.Коли це й мама на подвір’я. Костик їй кавуна підносить.— Це вам, мамо,— радісно каже він.Мама заходить до хати, ріже кавуна й припрошує:— Їж, Костику.— Ні, це вам, мамо,— благає Костик,— їжте ж, будь ласка.Такої ласки мама ще не знала.Вона з подивом подивилася в радісні очі сина й узяла червону, як жар, скибку.

Приклад запитання: Гілочка якого дерева символізувала запрошення до хатини у творі Василя Сухомлинського "Щоб ти став кращий..."?

Приклад запитання: У якому селі проживав оповідач?

Приклад запитання: Уважно прослухай аудіо текст за посиланням - https://drive.google.com/file/d/1RaZG8EomNS40rENFMQV5HA1SR0mSTeKf/view?usp=drivesdk Уважно відповідай на запитання!Познач, із чого козаки робили човни.

Приклад запитання: 1. Мораль байки - це …

Приклад запитання: Хто така Катерина Білокур?

Приклад запитання: Як звали вчителя?

Приклад запитання: Як звали старшого брата?

Приклад запитання: У день якого свята Максим прийшов до школи з паперовим літачком?

Приклад запитання: Яку назву має вивчений розділ?

Приклад запитання: Про що розповідається в розділі «Чуємо весняні передзвони» та основні його жанри?

Приклад запитання: Які твори вваються фантастикою?

Приклад запитання: Що Лука забув у роздягальні басейну?

Приклад запитання: Як звати друга Віті?

Приклад запитання: Які твори називають фантастикою?

Приклад запитання: Яку назву має вивчений розділ?

Приклад запитання: Невеличке усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду, що утверджує справедливість народної моралі називається:

Приклад запитання: Яку рослину з тексту "Рослини - мандрівники" (за Володимиром Уткіним) наші предки називали "чортовим яблуком"?

Приклад запитання: У п'єсі-казці зміст передано через:

Приклад запитання: Визнач жанр твору.

Приклад запитання: Прочитай текст мовчки.Василь СухомлинськийМамин кавунМама залишає Костика на господарстві, сама йде на цілісінький день на роботу.А йому наказує:— Сиди дома, годуй курей; як спека спаде, полий капусту на городі.День сьогодні в Костика видався і щасливий, і важкий. Щасливий, бо вранці, як тільки мама з дому, прийшов дід Мусій і приніс два кавуни. На баштані кавуни ще зелені, Костик це добре знає. Хлопець розпитує діда, де він узяв, а той мовчить та тільки всміхається.— Оце твій,— поплескує дід менший кавун,— а це мамин.А як же інакше? Мама більша — їй і кавун більший.— Зараз порізати твій кавун чи сам поріжеш? — питає дід Мусій.— Зараз, діду, зараз,— нетерпляче просить Костик.Дід ріже кавуна. А він червоний і пахучий.Костик смакує, їсть поволі, щоб надовго було, а дід сидить мовчки й інколи усміхається. Усмішка дідова якась дивна — невесела.Дід пішов. Костик доїв кавуна. Ще раз пообгризав скибки. Сходив погуляв, повернувся. Хотів ще раз пообгризати скибки, та вже нічого було гризти.Мамин кавун лежав на лаві. Костик намагався не дивитись на нього, але час від часу немов хтось голову повертав до кавуна.Щоб той не спокушав, Костик вийшов надвір.Сипнув курям ячменю, витяг відро води з криниці.Сів під шовковицю та й сидить.А його щось наче тягне в хату. Він одчинив двері, вмостився на лаві, поплескав долонькою кавуна.«А як половинку з’їсти?» — подумав.Та від цієї думки Костикові стало соромно. Йому пригадалась невесела дідова усмішка. Невесела вона була того, що він не почастував дідуся — не дав йому жодної скибочки. Від сорому Костикові захотілося піти з хати. Він вийшов у садок і сів під шовковицею. Там він довго сидів і дивився на білі хмари в голубому небі. Дивився — поки й заснув.Прокинувся Костик увечері. Сонце сідало спочити.«Скоро й мама прийде»,— подумав Костик та й побіг у хату — треба ж її з дідовим гостинцем зустріти.Коли це й мама на подвір’я. Костик їй кавуна підносить.— Це вам, мамо,— радісно каже він.Мама заходить до хати, ріже кавуна й припрошує:— Їж, Костику.— Ні, це вам, мамо,— благає Костик,— їжте ж, будь ласка.Такої ласки мама ще не знала.Вона з подивом подивилася в радісні очі сина й узяла червону, як жар, скибку.

Приклад запитання: Які жанри входять до вивченого розділу ?