Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: Для кого вважалася програма найскладнішою?

Приклад запитання: Де працював Славків батько?

Приклад запитання: Що таке байка?

Приклад запитання: Хто увісні перетягував Ониська мов канат?

Приклад запитання: Хто є автором твору "Мрія Маляки"?

Приклад запитання: У творі "Новинкар" розповідається про...

Приклад запитання: У творі «Новинкар» розповідається …

Приклад запитання: Невеличке усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду, що утверджує справедливість народної моралі називається:

Приклад запитання: Байка- це

Приклад запитання: Для Вадима Скомаровського весна починається з ...

Приклад запитання: Прочитай текстВасиль СухомлинськийНЕ ЗАБУВАЙ ПРО ДЖЕРЕЛО  Учитель питає: «Бачите, діти, ось цей спалений сонцем пустир у долині?»— Бачимо, — відповідають діти.— Тож послухайте бувальщину. Ось тут, на місці цього пустиря, багато років тому був глибокий ставок, аж до села, що розкинулось ген під горою. Можна було випливти човном на середину й веслувати аж до он тих дубів, їх тоді там багато було, а тепер три лишилося, та й ті всихають... На березі верби росли. У лісі водились білки.То старовинне козацьке село. Викопали тут ставок запорожці після битви під Жовтими Водами. І поселились на його березі. Та стали помічати, що ставок мулом заносить. Зійшлися селяни на раду й ухвалили: кожен, хто скупався в ставку, мусить набрати відро мулу й винести аж туди, за балку, й висипати в поле.Люди й дотримувались цієї ухвали. Над ставом, на вербових кілках, висіли дерев’яні відра. Для дорослих чоловіків — великі, для жінок, підлітків — менші, для дітей — маленькі. Тільки той, що був у матері на руках, не віддячував працею за радість і задоволення.Ставок ставав чистіший і глибший. Та ось хтозна-звідки приїхала в село сім’я — батько, мати, четверо синів і дві дочки. Усіх їх прозвали Неприкаяними. Поселились вони на околиці, недалеко від ставка. І дорослі й діти з весни до осені купалися в ставку, а за відра й не брались.Спочатку люди якось не звертали на те уваги. А потім стали помічати, що чимало підлітків так само роблять: купаються, а мулу не виносять.Старі люди бралися повчати молодь: «Що ж ви робите?»А підлітки їм:— Раз Неприкаяним можна, то й нам не гріх...Лихий призвід — людям заохота. Багато підлітків, а потім і дорослих стали приходити купатися після смеркання, щоб ніхто не бачив...Старі хитали головами, та вдіяти нічого не могли. Дерев’яні відра, що висіли на вербових кілках, розсохлись, розсипались, а потім зникли.Старий звичай забули.Кожному думалось: «На мій вік вистачить». Та ставок мілів, перетворювався на болото, заростав бур’яном. Настав час, коли вода тут затримувалась тільки весною. А потім і того не стало.І ставок щез. Тільки спогад про нього зберігся. Подумайте над цією бувальщиною, діти. Напившись води, не забувайте про джерело, з якого вона витікає.Яке прозвали нову родину?

Приклад запитання: Прочитай мовчки цей текст. Запусти таймер на 3 хвилини. Запам'ятай місце, де ти зупинився по сигналу таймера. Дочитай текст до кінця.Олег ПогинайкоБезцінна перлина Маринка не так часто приїжджала у село до бабусі з дідусем. Літо було єдиною порою під час якої всі три місяці проводила з ними. Хоча їй було всього шість років, із великим задоволенням допомагала стареньким на городі, в саду, на подвір’ї, в будинку. Вона також любила, коли за якісну виконану роботу, бабуся пригощала її своїми смачними стравами, називала її ангелятком, квіточкою, котиком, а дідусь іще —перлинкою. Й хоча маленька не знала, що це таке, перлинка, все-такивірила: якби перлина не була цінною річчю, ніколи не називав її так.— Прийде день, коли я не тільки покажу тобі перлинку, а також іподарую, — сказав старенький одного дня.— Правда? — зраділа дівчинка й заплескала в долоні. Їй дуже хотілось,аби старенький хоча б показав перлинку, проте не наважуваласяпросити, знаючи його впертий характер. Однак прийшов той день. І хоча це сталося напередодні осені, дівчинка зуміла дочекатися його. Затамувавши подих, уважно спостерігала, як він обережно виймав її зі шухляди столу, ставив її перед нею. А вона маленька, кругла сяяла наче сонечко. Тільки оте сяйво було незвичайним, дивовижним, чарівним.— Оце і є вона — морська перлинка — камінець, який утворився не уземних надрах, а саме у раковинах молюсків, які живуть під водою.Перлинки є жовті, блакитні, рожеві і навіть чорні. У своїх колекціях їхполюбляють мати здебільшого багаті люди. Але є ще одна перлинка, яку й вони не мають.— Чому? — поцікавилася онучка.— Бо вона безцінна.— Вона нічого не коштує?— Вона найкраща в усьому світі. Її не можна ні купити, ні продати, незнайти у печерах, на дні моря, ні відібрати, ні подарувати.— Тоді де вона знаходиться? — забажала уточнення Маринка.— У серці – поставивши руку на груди, де знаходиться серце, пояснивдідусь. І називається вона — ЛЮБОВ. Тільки по-справжньому любляча людина вміє співчувати людському горю, допомагати, є доброю, щирою, ніжною, лагідною; не мовить поганих слів, постійно і завжди слухається; в неї добра душа і не холодне серце; голос звучить дзвінким ручаєм; своїм світлом уміє розсіяти темряву безнадії, страху, ніколи не проймається гнівом. Дідусь замовк, але не мовчали його слова, які наче перли сяяли увечірній тиші. І розуміла Маринка, що нічого найціннішого в світі не булой немає за Любов. Бо вона є — безцінною перлинкою.

Приклад запитання: Для Вадима Скомаровського весна починається з ...

Приклад запитання: Прочитай казку бразильського письменника Монтейру Лобату  ГАРБУЗ ІЗ ЗОЛОТОМ    Жили собі двоє сусідів: один бідняк, а другий багач, і жили вони як кіт із собакою. Багач усе намагався обдурити бідняка.Раз прийшов бідняк до багача та й попросив дати йому клапоть землі, щоб посіяти там кукурудзу. Багач згадав, що є в нього клапоть сухої землі, на якій нічого не родить, навіть мурашки не плодяться.Уклали угоду. Вдарили по руках. Бідняк повернувся до своєї хатини, покликав дружину, і пішли вони глянути на ту землю. Як прийшли, то й знайшли гарбуза.- Ой, жінко! В цьому гарбузі повно золотих монет! Ти тільки глянь!- Золоті монети! - вигукнула жінка. - Оце пощастило!- Ні, - сказав бідняк. - Я знайшов цей гарбуз на чужій землі, отже, він не мій. Я повинен віддати його власникові цієї землі.Пішов він до багача і все йому розповів.- О, це чудово! - вигукнув багач.-Наша угода розривається. Я не    можу віддавати землю, на якій ростуть гарбузи із золотом.Бідняк повернувся до своєї хатини, а багач побіг на поле, щоб забрати гарбуз. Але, прибігши, побачив: гарбуз повний ос, лютих та кусючих.- Ага! - заволав багач. - Цей негідник надумав поглумитися з мене! Ну, хай начувається, я йому теж віддячу добрим жартом.Поклав багач гарбуз із осами в мішок і пішов до бідняка.- Гей, куме! Зачини двері й прочини віконце. Маю для тебе гарний подарунок.Бідняк зачинив двері й прочинив віконце. А багач узяв та й  укинув у віконце гарбуз із осами.- Ось тобі, куме, гарбуз із золотом, який ти знайшов на моїй землі.Радій багатству!І багач голосно зареготав. Але тільки-но гарбуз упав на долівку, як оси обернулись на золоті монети. Монети покотилися й задзвеніли. Почув багач із вулиці той дзенькіт і здогадався - щось тут не те.- Куме, - каже, - відчини-но двері, я гляну, що то дзвенить. Але бідняк відповів:- Що ти, куме! Тебе ж оси покусають!..Такі кляті, такі кляті!.. Тікай, куме!..Так бідняк забагатів, а багач став посміховиськом. До якого жанру відноситься прочитаний твір? 

Приклад запитання: Для того, щоб пілот запустив свій пристрій у небо, потрібно...

Приклад запитання: Для Вадима Скомаровського весна починається з …

Приклад запитання: Скільки тістечок вирішила спекти Пеппі!

Приклад запитання: Починай читати текст мовчки, коли запустив(ла) таймер на 3 хвилини. Запам'ятай місце, де ти зупинився(лась) по сигналу таймера. Дочитай текст до кінця.ГАРБУЗ ІЗ ЗОЛОТОМ                                                                                    Монтейру ЛобатуЖили собі двоє сусідів: один бідняк, а другий багач, і жили вони як кіт із собакою. Багач усе намагався обдурити бідняка.Раз прийшов бідняк до багача та й попросив дати йому клапоть землі, щоб посіяти там кукурудзу. Багач згадав, що є в нього клапоть сухої землі, на якій нічого не родить, навіть мурашки не плодяться.Уклали угоду. Вдарили по руках.Бідняк повернувся до своєї хатини, покликав дружину, і пішли вони глянути на ту землю. Як прийшли, то й знайшли гарбуза.-    Ой, жінко! В цьому гарбузі повно золотих монет! Ти тільки глянь!-    Золоті монети! - вигукнула жінка. - Оце пощастило!-    Ні, - сказав бідняк. - Я знайшов цей гарбуз на чужій землі, отже, він не мій. Я повинен оддати його власникові цієї землі.Пішов він до багача і все йому розповів.-    О, це чудово! - вигукнув багач. - Наша угода розривається. Я не   можу віддавати землю, на якій ростуть гарбузи із золотом.Бідняк повернувся до своєї хатини, а багач побіг на поле, щоб забрати гарбуз. Але, прибігши, побачив: гарбуз повний ос, лютих та кусючих.-    Ага! - заволав багач. - Цей негідник надумав поглумитися з мене! Ну, хай начувається, я йому теж віддячу добрим жартом.Поклав багач гарбуз з осами в мішок і пішов до бідняка.-    Гей, куме! Зачини двері й прочини віконце. Маю для тебе гарний подарунок.Бідняк зачинив двері й прочинив віконце. А багач узяв та й укинув у віконце гарбуз з осами.-    Ось тобі, куме, гарбуз із золотом, який ти знайшов на моїй землі. Радій багатству!І багач голосно зареготав. Але тільки-но гарбуз упав на долівку, як оси обернулись на золоті монети. Монети покотилися й задзвеніли. Почув багач із вулиці той дзенькіт і здогадався - щось тут не те.-     Куме, - каже, - відчини-но двері, я гляну, що то дзвенить. Але бідняк відповів:-    Що ти, куме! Тебе ж оси покусають!.. Такі кляті, такі кляті!.. Тікай, куме!..Так бідняк забагатів, а багач став посміховиськом.

Приклад запитання: В чому сім'я взяла участь?

Приклад запитання: До кого звертався у своїй поезії "Завіт" Кесар Білиловський?

Приклад запитання: 1. Яку новину приніс Вітя Деркач?

Приклад запитання: У творі «Новинкар» розповідається …

Приклад запитання: В якій програмі хотів взяти участь Чубик?

Приклад запитання: Марко Лукинюк у своєму вірші називає "ненечкою єдиною" _________.

Приклад запитання: Байка - це...

Приклад запитання: ГІРКЕ МОРОЗИВО         -Петрику, ти це куди біжиш?         — По морозиво, — підкидаючи на долоні монетку, похвалився хлопчик.         — Я теж з’їла б... — зітхнула Оленка. — Та ... грошей зараз немає...         — Ходімо, дам половинку, — запропонував Петрик. — Тільки потім віддаси цілу. Згода?         Оленка здивовано подивилася на Петрика. Ну й жаднюга! Але промовчала. Дуже вже хотілося їй морозива. А онде й лоток, біля якого товпилися люди.         — Постривай, Петрику! — дівчинка смикнула Петька за рукав і показала на дідуся, який штурхав костуром по землі, наче щось шукав.         — Дідуню, ви щось загубили? — спитала Оленка.         — Ой дітоньки, старість не радість. Поспішав ось по ліки, та спіткнувся і розгубив гроші. А окуляри дома забув, у піджаку. Тепер дивлюся-придивляюся, а воно в очах все мерехтить і розпливається.         — Та ми вам враз допоможемо, — защебетала дівчинка і кинулася разом з Петриком збирати монети.         — Ну, от і все. Тримайте, — передаючи гроші старому, мовив хлопчик.         — От спасибі, от спасибі, мої голуб’ята! Виручили діда. — Дідусь задоволено посміхнувся у довгі вуса і почимчикував у бік аптеки, а діти— мерщій за морозивом.         — Дві порції дайте, — задихавшись від бігу, попросив Петрик.         — Як дві?—спантеличилася Оленка. — У тебе ж грошей було тільки на одну.         — Т-с-с-с! — Петрик приклав пальця до уст і озирнувся, перевіряючи, чи ніхто не почув. — Я, коли збирали монети, на одну наступив. Все одно дід недобачає. А нам зате обом по морозиву буде.         — Постривай. Я щось не розумію... — Ой! Ну яка ти чудна! Ти ж хотіла морозива? Хотіла. Тепер бери і їж. І віддавати не будеш.         — А якщо дідусеві на ліки не вистачить. Ти подумав?         — Хе! Велике діло — двадцять копійок. А якби не ми, він би ще й досі їх шукав.         — Який сором, — обличчя дівчинки зашарілося, як ягоди горобини восени. Вона стояла розгублена, ладна втекти світ за очі або провалитися крізь землю. — Я не хочу такого морозива, — промовила рішуче. — Це... це гірке морозиво! — майже закричала. А далі благально: — Тітонько, нам тільки одну дайте. Одну.(339 сл.)Михайло Конончук

Приклад запитання: Визнач жанр твору "Арфа для павучка".

Приклад запитання: Для того, щоб пілот запустив свій пристрій у небо, потрібно...

Приклад запитання: Хто гойдався на гойдалці у вірші "Гойдалка біля Дунаю"?

Приклад запитання: Визначте до якого жанру належить даний твір