Онлайн-тести з української мови 4 клас

Приклад запитання: Іменник відповідає на питання:

Приклад запитання: Прикметники змінюються за:

Приклад запитання: Іменник - це

Приклад запитання: Обери рядок, у якому всі слова є прикметниками чоловічого роду

Приклад запитання: Прикметники змінюються за:

Приклад запитання: ЗНАЙДИ У РЕЧЕННІ ІМЕННИК, ВЖИТИЙ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ.Як упав же він з коня та й на білий світ.

Приклад запитання: Що називається коренем слова?

Приклад запитання: Іменник відповідає на питання:

Приклад запитання: Слова, протилежні за значенням, називаються:

Приклад запитання: Прикметники змінюються за:

Приклад запитання: Прикметники змінюються за:

Приклад запитання: Про яку подію розповідається в тексті?

Приклад запитання: Спільна частина споріднених слів називається:

Приклад запитання: Познач групу слів на правопис подовжених приголосних.

Приклад запитання: Коли вимовляємо дзвінкі приголосні звуки, чуємо...

Приклад запитання: Вибери рядок слів, в яких звуків більше, ніж букв

Приклад запитання: Іменник - це частина мови, яка називає....

Приклад запитання: Прикметник - це ...

Приклад запитання: Хто автор твору ,,Що ж буде з Костиком?"

Приклад запитання: Прочитай текст тричі. Дай відповіді на питання( пройди тест). Запиши детальний переказ у зошит . Біла пір’їна На солом’яній стрісі сиділа зграйка горобців. Вони заклопотано цвірінчали про свої гороб’ячі справи. Аж тут прилетів до них чужий – невідомий їм, небачений ще на солом’яній стрісі. Був він якийсь не схожий на інших горобців. Маленька голівка набундючена, шия коротенька. Дзьобик вередливий. Та найголовніше – біла пір’їнка у хвості серед сірого пір’я, вона виділялася особливо яскраво. Це був небачений горобець з білою пір’їнкою у хвості. Тим часом кожному горобчикові хотілося ближче сісти до незнайомця, щоб добре його роздивитися. Кілька разів горобчики доторкнулись дзьобиком до білої пір’їнки. Хтось найцікавіший смикнув її, і вона впала, а вітер підхопив та й поніс далеко-далеко. І горобець перестав бути незвичайним.     За В. Сухомлинським

Приклад запитання: 1. Прочитай уважно текст.КВІТИ З ПЕТРИКІВКИ-                Тату, - попросила Катруся, - розкажи про щось чарівне. Але про таке, що ти його бачив сам.-                Гаразд, - мовив тато. – Чарівне мені справді траплялося.І він розповів ось про що.-                Одного разу я їхав степом за Дніпром. А був то зимовий день, степ лежав порожній і безсніжний, у ньому ставало сумно й холодно. І раптом я в’їхав у село, повнісіньке квітів! Саме так: квіти цвіли серед зими точнісінько як улітку.-                Знаю! – вигукнула Маруся. – Взимку квіти ростуть в оранжереях*. Тільки вони не чарівні.-                Атож, - погодився тато. – Квіти ростуть в оранжереях, але ці позацвітали на стінах і на тарелях, на скриньках, на шовкових хустинках, на дитячих колисках, на чайниках із чаєм. А було це в селі, що зветься Петриківка, і лежить воно в українському степу.-                Знаю! – вигукнула Маруся. – Петриківка – у Дніпропетровській області, а квіти – мальовані, вони називаються народний розпис.-                Правильно, - мовив тато.-                Але, тату, - допитувалася Катруся, - звідки взялися ті квіти на ім’я народний розпис? Самі виросли чи як?-                Вони також прийшли з давніх часів. Колись по всій України малювали на печах і стінах квіти, півнів, голубів. І в Петриківці малювали, бо то було село козацьке, у ньому жили горді й гарні люди. І любили вони також усе гарне.Фарби тоді робили з лушпиння цибулі, з буряку, чорної шовковиці, навіть з бур’яну. Малювала кожна господиня, а найкраще - Тетяна Пата.Згодом тут збудували фабрику, і відтоді петриківці малюють свої квіти для всієї України… Та це ще не все. Професійні художники вчаться в народного розпису малювати по-українськи. Бо троянда чи калина скрізь ростуть однакові, але так, як у Петриківці, їх не малюють більше ніде в світі.-                У Петриківці малюють усе, що гарне, - оповідав тато далі. – А гарне все, на що не глянь. Отож на малюнках – квіти з саду і городу: чорнобривці, мальви, айстри, соняхи, бо їх багато у степу. А ще – дивовижна квітка кучерявка, яка росте в казках. А ще виноград, полунички й неодмінно – калина. Малюють дрібненьке листя і траву – їх називають «папороть». Малюють зозуль і півнів серед квітів, а часом і козаків з дівчатами, і коників, і воликів, і все-все.Петриківці мають свої малярські таємниці. У фарбу вони додають курячий жовток. Калину малюють просто пальцем. У хід ідуть і дерев’яний кінчик пензлика, і зрізана рогозина – щоб наводити прожилки на листі. А пензлики не купують у крамниці, а роблять їх самі з котячої шерсті. Через те кажуть, ніби в Петриківці всі коти безхвості. Але це неправда. Я сам бачив, що вони з хвостами, а от голови тримають трохи вище, бо навіть вони пишаються чудовими петриківськими квітами! (416 слів)За Зіркою Мензатюк *Оранжерея – засклене приміщення для вирощування або перезимівлі рослин у закритому ґрунті.Зазнач, до якого жару належить цей твір.

Приклад запитання: Добери до іменника УКРАЇНА прикметники

Приклад запитання: Вибери слова, у яких пропущена буква и.

Приклад запитання: Іменник у називному відмінку відповідає на питання:

Приклад запитання: Прочитай текст. Порахуй, скільки ти усього зустрів/зустріла у ньому іменників. Давно це було. У селах під солом’яними стріхами стояли хатинки. Маленькі віконця, наче здивовані оченята, поглядали на рідні подвір’я. Жили в тих хатинках наші прадідусі та прабабусі. Жили собі у злагоді тихо, неквапливо, особливо взимку.

Приклад запитання: 1. Як треба правильно говорити?

Приклад запитання: 1. Прочитай уважно текст.КВІТИ З ПЕТРИКІВКИ-                Тату, - попросила Катруся, - розкажи про щось чарівне. Але про таке, що ти його бачив сам.-                Гаразд, - мовив тато. – Чарівне мені справді траплялося.І він розповів ось про що.-                Одного разу я їхав степом за Дніпром. А був то зимовий день, степ лежав порожній і безсніжний, у ньому ставало сумно й холодно. І раптом я в’їхав у село, повнісіньке квітів! Саме так: квіти цвіли серед зими точнісінько як улітку.-                Знаю! – вигукнула Маруся. – Взимку квіти ростуть в оранжереях*. Тільки вони не чарівні.-                Атож, - погодився тато. – Квіти ростуть в оранжереях, але ці позацвітали на стінах і на тарелях, на скриньках, на шовкових хустинках, на дитячих колисках, на чайниках із чаєм. А було це в селі, що зветься Петриківка, і лежить воно в українському степу.-                Знаю! – вигукнула Маруся. – Петриківка – у Дніпропетровській області, а квіти – мальовані, вони називаються народний розпис.-                Правильно, - мовив тато.-                Але, тату, - допитувалася Катруся, - звідки взялися ті квіти на ім’я народний розпис? Самі виросли чи як?-                Вони також прийшли з давніх часів. Колись по всій України малювали на печах і стінах квіти, півнів, голубів. І в Петриківці малювали, бо то було село козацьке, у ньому жили горді й гарні люди. І любили вони також усе гарне.Фарби тоді робили з лушпиння цибулі, з буряку, чорної шовковиці, навіть з бур’яну. Малювала кожна господиня, а найкраще - Тетяна Пата.Згодом тут збудували фабрику, і відтоді петриківці малюють свої квіти для всієї України… Та це ще не все. Професійні художники вчаться в народного розпису малювати по-українськи. Бо троянда чи калина скрізь ростуть однакові, але так, як у Петриківці, їх не малюють більше ніде в світі.-                У Петриківці малюють усе, що гарне, - оповідав тато далі. – А гарне все, на що не глянь. Отож на малюнках – квіти з саду і городу: чорнобривці, мальви, айстри, соняхи, бо їх багато у степу. А ще – дивовижна квітка кучерявка, яка росте в казках. А ще виноград, полунички й неодмінно – калина. Малюють дрібненьке листя і траву – їх називають «папороть». Малюють зозуль і півнів серед квітів, а часом і козаків з дівчатами, і коників, і воликів, і все-все.Петриківці мають свої малярські таємниці. У фарбу вони додають курячий жовток. Калину малюють просто пальцем. У хід ідуть і дерев’яний кінчик пензлика, і зрізана рогозина – щоб наводити прожилки на листі. А пензлики не купують у крамниці, а роблять їх самі з котячої шерсті. Через те кажуть, ніби в Петриківці всі коти безхвості. Але це неправда. Я сам бачив, що вони з хвостами, а от голови тримають трохи вище, бо навіть вони пишаються чудовими петриківськими квітами! (416 слів)За Зіркою Мензатюк *Оранжерея – засклене приміщення для вирощування або перезимівлі рослин у закритому ґрунті.Зазнач, до якого жару належить цей твір.

Приклад запитання: Прикметник - частина мови, що називає...

Приклад запитання: Іменник - це частина мови, яка називає....

Приклад запитання: Скільки складів може бути у слові?