Онлайн-тести з української мови 4 клас

Приклад запитання: Прислівник - це ...

Приклад запитання: Виберіть рядок, у якому всі слова - прикметники.

Приклад запитання: Речення виражає

Приклад запитання: У якому рядку записано тільки іменники?

Приклад запитання: Речення - це...

Приклад запитання: Прочитай текст. Визнач жанр тексту.Що цікавого на полюсахОдного разу бабуся принесла Микиті в подарунок яскравий пізнавальний журнал. Темою номера було «Цікаве про полюси Землі». А хто не любить читати про таке?З журналу Микитка дізнався багато нового й цікавого про полюси. Завершивши читання, він поспішив поділи­тися новими знаннями з бабусею.     — Північ(н,нн)ий полюс — це замерзлий океан. Його і називають Арктикою. Крім (П,п)івнічного (Л,л)ьодовитого океану Арктика охоплює території в(і,о)сьми сусідн(и,і)х країн.Півде(н,нн)ий полюс 3(и,е)млі — це материк. Дев..яносто вісім ві(д,т)сотків його поверхні вкрито л..одов(е,и)ками. Цей материк називає(цця,ться) (А,а)нтарктида. Він ом(е,и)ває(цця,ться) тр..ома океанами. Як не дивно, але на Півде(н,нн)ому полюсі набагато холодніше, ніж на Північ(н,нн)ому.— А чому холодніше? — запитала бабуся.— По-перше, Антарктида — це велика територія суші, яка отримує мало тепла від океану. Крім того, материк розташований на висоті більше двох тисяч метрів над рівнем океану. Тому там холодніше повітря, — відповів Микита.— На полюсах можна спостерігати найдовший день і найдовшу ніч. Найдовший день триває 178 діб. А най­довша ніч — 187 діб. На полюсах відбувається лише один схід і захід Сонця на рік. На Північному полюсі сонце починає підніматися в березні, а заходити — у вересні. А на Південному полюсі все навпаки.— Цікаво, чи живе хтось на полюсах? — спитала бабуся.—  Звичайно! В Антарктиді живуть пінгвіни. Там у них немає ворогів. Ще на Південному полюсі є тюлені, морські свині та кити. А в Арктиці живуть білі ведмеді, північні олені, полярні лисиці, вовки. А також різні морські тварини: моржі, тюлені, кити, косатки.—   А чи мешкають там люди?—   Антарктида — це материк, який нікому не нале­жить. І живуть там тільки дослідники і вчені. А от в Арк­тиці мешкає близько чотирьох мільйонів людей. Адже вона охоплює території кількох країн. Серед них Кана­да, Сполучені Штати Америки, Ґренландія, Росія, — відповів Микитка.—  Взагалі, журнал, який ти мені подарувала, — над­звичайно пізнавальний. У ньому я прочитав так багато цікавого й нового для себе! Дуже дякую тобі, бабусю! — привітно посміхнувся Микита.З Великої енциклопедії про все на світі для дітей

Приклад запитання: Вибери правильну відповідь.Особові займенники :

Приклад запитання: З якою частиною мови найчастіше пов'язане дієслово в реченні?

Приклад запитання: Прочитай текст. Питання в кінці."Сім нескладух Говорухи"(уривок)Я телефоную Юрчику і ми розробляємо план, як захворіти. Точніше, аж два плани. Основний називається «Бджола», а запасний — «Морозиво». Був ще план «Вітрянка», але він відпав (на вітрянку я вже хворів, тому підчепити її вдруге від Юрчикового сусіда не зможу).Я беруся за роботу. Малюю основні пункти плану «Бджола» на альбомному аркуші. Ідея така: я ловлю бджолу і даю їй вкусити мене за ногу. Нога точно набрякне, бо в мене алергія на укуси комах. Я покажу батькам припухлість і скажу, що боляче вдарився. Увечері буду шкандибати і вити від болю. Вони подумають, що в мене перелом, і завтра повезуть до лікаря. Печалька, але школу доведеться пропустити.Я все ретельно продумав. Починаю виконувати план: беру порожню скляну банку і йду на вулицю. Через дорогу від нашого будинку парк Перемоги. Там я швидко натрапляю на бджолу. Вона сидить на квітці і, нічого не підозрюючи, збирає мед. Я накриваю квітку банкою, і коли бджола опиняється всередині, міцно закручую кришку.Удома зачиняю вікна в кімнаті й випускаю бджолу. Я гадав, що вона одразу кинеться на мене. Зазвичай, бджоли дуже скажені. Спробуй лише пройти повз їхній вулик, і тобі — капець. Але я умудрився взяти в полон якусь пришелепкувату. Вона вже годину літає по кімнаті й сідає на все, окрім мене. Доводиться вмовляти її.Я вирішую полегшити задачу — мащу ногу медом. Бджола зацікавлюється і підлітає ближче. Здається, ще трохи, і вона кинеться на мене. Аж раптом у найвідповідальніший момент відчиняються двері. В кімнату зазирає мама.—   Андрійку, тебе до телефону.—   Мам, я зайнятий, — хапаю в останній момент щоденник і роблю вигляд, що читаю.Бджола тим часом наближається до мами і ось-ось вилетить в іншу кімнату.—   Мамо, зачини двері! Тут бджола! — показую пальцем на дзижчуху, намагаючись урятувати ситуацію.—   Ой! Андрійку! Бджола! — мама ніби й не чула, що я сказав.—   Мам, ти йди, а я вижену її, — пропоную.Але мама мене не чує. Вона вмикає режим «рятувальниці». Відчиняє вікно, хапає з крісла мою футболку і, зойкаючи, намагається прогнати непрошену, на її думку, гостю. Я розумію, що план із бджолою провалився. Мама не заспокоїться, поки не позбудеться її.—   Андрію, підійди до телефону! — нагадує мені, на мить відриваючись від рятувальної операції.Мені не залишається нічого, як змиритися з провалом першого плану. Я зітхаю, встаю і чалапаю до телефону.—   Алло?—   Привіт, — чую жвавий Євин голос.—   Це ти? Чого тобі? — не маю ані найменшого бажання з нею розмовляти.—   Завтра концерт, пам’ятаєш? Олена Степанівна просила нагадати, щоб ти прийшов у білій сорочці.—   Угу, — бурчу, — до завтра.—   До завтра! І про однакові шкарпетки не забудь! — кепкує з мене жирафа.—   Ха-ха-ха! — перекривляю її. — Дуже смішно...Я кладу слухавку і йду до кімнати. Горда та щаслива мама повідомляє:—   Тепер можеш спокійно займатися своїми справами. Бджолі капут.Цілує мене і виходить. А я розумію, що час переходити до пункту два.Морозиво! Я придбаю п’ять пачок морозива на свої заощадження і проковтну їх. Без обгортки, звісно. До завтра моє горло має почервоніти. Якщо пощастить, то з’явиться й гарячка.Дістаю зі скарбнички гроші і йду до магазину в нашому дворі. Купую п’ять пачок пломбіру. Продавщиця сканує мене поглядом.— До нас гості приїхали, — виправдовуюся.Ховаю морозиво в пакет і виходжу. І на своє превелике нещастя наштовхуюся у дворі на дідуся з бабусею. Вони вирішили зробити нам сюрприз — несподівано заїхали в гості. Накаркав!—   Андрійку! — бабуся обіймає мене. — Оце так несподіванка!—   Що несподіванка, то несподіванка... — роблю вигляд, що радий їх бачити.Загалом я завжди їм радий, але сьогодні... їхня поява ставить під загрозу мій запасний план.—   Що тут у тебе? — зазирає в пакет дід.—   Морозиво, — мимрю. — Пригощайтеся.Дід із бабусею беруть по морозиву. Мінус дві порції. Ми піднімаємося до квартири, і я змушений запропонувати пломбір ще татові й мамі. До останнього сподіваюся, що хтось із них відмовиться. Але ні, вони із задоволенням тягнуться до морозива. Ще мінус дві пачки. Залишається одненька. Я зачиняюся в кімнаті й запихаю всю порцію в рот. Морозиво таке льодяне, що мені перехоплює подих. Відкриваю набитий рот і намагаюся хапнути теплого повітря. Стає трохи легше. Врешті, ковтаю мерзлоту.Потім іду до холодильника, дістаю холодну колу, наливаю в склянку з льодом і випиваю одним махом.Сподіваюся, морозиво й льодяна кола не підведуть. Завтра маю прокинутися з червоним горлом і гарячкою.  Саша КочубейХто головний герой?

Приклад запитання: Текст утворюють ...

Приклад запитання: Як звали головних героїв оповідання?

Приклад запитання: Пригадай типи текстів. Вкажи лише правильні відповіді.

Приклад запитання: Виберіть рядок, у якому всі слова - прикметники.

Приклад запитання: Рід, число та відмінок прикметника визначають за ...

Приклад запитання: Познач рядок, у якому всі слова є іменниками чоловічого роду.

Приклад запитання: Укажи дієслово, яким можна замінити вислів розпустити нюні.

Приклад запитання: В якому варіанті слова записані правильно?

Приклад запитання: Встав пропущені букви та розкрий дужки. Обери у відповідях текст без помилок. (По)красувався гриб з півдня. Коли (на)гледіла _ого руда білка. Ох і (пере)лякався бідолаха! Виз_рнув з-під капелюха гриб - жодного л_сточка на гілці вже нема. Ще раніше всі (ви)тратила (на)н_ого полохливого...

Приклад запитання: Прочитай текст. Визнач головну думку тексту.Ігровий автоматПобачив один хлопчик ігровий автомат, який виблискував фарбами та манив до себе: — Ну, підійди, торкнися, пограй зі мною…А в душі хлопчика хтось шепнув: — Не звертай уваги. Це його тато називав одноруким бандитом!Автомат, виблискуючи вогниками, твердив своє: — Чого задумався? Це ж море задоволень! Купу грошей отримаєш. — Чому б не зіграти? — подумав хлопець. — Я тільки спробую. У мене і гроші є — мама на булочку дала. — Ну, давай! — нашіптує автомат.Кинув хлопчик монетку і вмить програв. Постукав по апарату — раптом гроші назад вискочать. Де там: автомат міцно їх ухопив, не віддає. Відігратися захотілося, та в кишенях пусто. Як завтрашнього дня дочекатися?Лише ранок наступив, попросив у мами на булочку — і знову в ігровий зал. Знову продув. Уже із силою стукнув по однорукому, навіть зі злістю: віддай назад мої гроші! Той не віддає і немов шепоче: — Іншим разом пощастить. — Гаразд, завтра знову прийду, — вирішив хлопчик. — Погано, що мама всього на одну гру, тобто на одну булочку, дає.Мама, до речі, одного разу спитала: — Що було в школі на сніданок?Він сходу щось вигадав. Раніше ніколи (не)обманював, а тут якось само собою вийшло, навіть оком (не)моргнув. Збр(и,е)хав і (не)помітив, а сам весь час думав, де б гроші дістати і ще разок (з,с)пробувати зіграти. Засинав і прок(и,е)дався з ці(йо,є) ю думкою. Усе вірилося, що тепер-то він точно виграє. Колись має поталанити.Повісив якось тато піджак на стілець. З кишені гроші виглядали. Перед очима хлопця відразу автомат виник і став нашіптувати: — Візьми кілька папірців. Тато не помітить. Він навіть не пам’ятає, що там у нього валяється. — Що ти робиш?! Хіба можна лізти в чужу кишеню без дозволу? — зупиняє хтось усередині. — Завтра виграєш — віддаси, — заспокоює інший голос.Так поселився однорукий у думках хлопчика і привчив його у тата рідного красти, зробив злодюжкою, слугою бандита невидимого — сатани.Ось що значить допустити погану думку, не прогнати вчасно, повірити їй. Борис Ганаго

Приклад запитання: Прочитай текст. Визнач жанр тексту.Що цікавого на полюсахОдного разу бабуся принесла Микиті в подарунок яскравий пізнавальний журнал. Темою номера було «Цікаве про полюси Землі». А хто не любить читати про таке?З журналу Микитка дізнався багато нового й цікавого про полюси. Завершивши читання, він поспішив поділи­тися новими знаннями з бабусею.     — Північ(н,нн)ий полюс — це замерзлий океан. Його і називають Арктикою. Крім (П,п)івнічного (Л,л)ьодовитого океану Арктика охоплює території в(і,о)сьми сусідн(и,і)х країн.Півде(н,нн)ий полюс 3(и,е)млі — це материк. Дев..яносто вісім ві(д,т)сотків його поверхні вкрито л..одов(е,и)ками. Цей материк називає(цця,ться) (А,а)нтарктида. Він ом(е,и)ває(цця,ться) тр..ома океанами. Як не дивно, але на Півде(н,нн)ому полюсі набагато холодніше, ніж на Північ(н,нн)ому.— А чому холодніше? — запитала бабуся.— По-перше, Антарктида — це велика територія суші, яка отримує мало тепла від океану. Крім того, материк розташований на висоті більше двох тисяч метрів над рівнем океану. Тому там холодніше повітря, — відповів Микита.— На полюсах можна спостерігати найдовший день і найдовшу ніч. Найдовший день триває 178 діб. А най­довша ніч — 187 діб. На полюсах відбувається лише один схід і захід Сонця на рік. На Північному полюсі сонце починає підніматися в березні, а заходити — у вересні. А на Південному полюсі все навпаки.— Цікаво, чи живе хтось на полюсах? — спитала бабуся.—  Звичайно! В Антарктиді живуть пінгвіни. Там у них немає ворогів. Ще на Південному полюсі є тюлені, морські свині та кити. А в Арктиці живуть білі ведмеді, північні олені, полярні лисиці, вовки. А також різні морські тварини: моржі, тюлені, кити, косатки.—   А чи мешкають там люди?—   Антарктида — це материк, який нікому не нале­жить. І живуть там тільки дослідники і вчені. А от в Арк­тиці мешкає близько чотирьох мільйонів людей. Адже вона охоплює території кількох країн. Серед них Кана­да, Сполучені Штати Америки, Ґренландія, Росія, — відповів Микитка.—  Взагалі, журнал, який ти мені подарувала, — над­звичайно пізнавальний. У ньому я прочитав так багато цікавого й нового для себе! Дуже дякую тобі, бабусю! — привітно посміхнувся Микита.З Великої енциклопедії про все на світі для дітей

Приклад запитання: Прочитай текст. Визнач жанр тексту про океани. Чому океани так називаються— Сьогодні ми поговоримо про океани на земній кулі, — сказав учитель. — Розпочнемо з найбільшого на нашій планеті — Тихого.— Я читав, — зауважив Антон, — що Тихий океан найгрізніший. Із «важким характером». У ньому наро­джується безліч цунамі і тайфунів. Спочатку цей океан називали Великий. Це, принаймні, зрозуміло. Але чому Тихий?— Назву океану дав мореплавець Фернан Магеллан. Він зміг його переплисти у 1521 році, — почав розповіда­ти вчитель. — Під його командуванням іспанський флот досяг Філіппін. Тоді їм дуже пощастило — плавання було на диво спокійне. За весь час подорожі (а це чотири міся­ці!) не було жодного шторму. Тому океан назвали Тихим.    Тепер поговоримо про (А,а)тлантичний океан. Про те, чому він іменує(цця,ться) саме так, суперечки в(и,е)ду(цця,ться) до ц..ого часу. За одн(е,іє)ю з версій, через давній затонулий материк — (А,а)тлантиду.    Деякі історики вважають, що назвали океан на честь титана (А,а)тланта. На перекона(н,нн)я стародав(н,нн)іх греків, він жив на крайньому заході. І утримував на пл(и,е)чах н(и,е)бесне скл(е,и)пі(н,нн)я.— А з Індійським усе просто, — сказала Оксана. — Його нарекли за назвою великої країни Індії, береги якої він омиває.— Так, — погодився вчитель. — Ця назва вперше з’явилася на португальській карті в 1490 році. До цього океан називали Великою затокою, Еритрейським морем, Індійським Червоним морем, Південним морем.— Усе чітко і з Північним Льодовитим океаном, — продовжив Артур. — Слово «льодовитий» означає бага­тий льодами.— Але і цей океан мав різні назви, — додав учи­тель. — У давні часи його називали Студеним морем, англійці — Північним, португальці — Льодяним. У 1845 році Лондонське географічне товариство затвер­дило сучасну назву.— А я читала, що не так давно вчені відкрили ще один океан, — повідомила Наталя. — Він розташований у Південній півкулі. Тому й отримав назву Південний. Води цього океану омивають тільки один материк — Антарктиду. Через це його ще називають Антарктич­ним.— Раніше вважалось, що на земній кулі чотири океа­ни. А тепер виходить, що їх п’ять? — перепитав Сашко.—  Виходить, що так, — відповів учитель. З Великої енциклопедії про все на світі для дітей* Титан — велетень.* Склепіння — опукле покриття.

Приклад запитання: Прочитай текст. Питання в кінці."Сім нескладух Говорухи"(уривок)Я телефоную Юрчику і ми розробляємо план, як захворіти. Точніше, аж два плани. Основний називається «Бджола», а запасний — «Морозиво». Був ще план «Вітрянка», але він відпав (на вітрянку я вже хворів, тому підчепити її вдруге від Юрчикового сусіда не зможу).Я беруся за роботу. Малюю основні пункти плану «Бджола» на альбомному аркуші. Ідея така: я ловлю бджолу і даю їй вкусити мене за ногу. Нога точно набрякне, бо в мене алергія на укуси комах. Я покажу батькам припухлість і скажу, що боляче вдарився. Увечері буду шкандибати і вити від болю. Вони подумають, що в мене перелом, і завтра повезуть до лікаря. Печалька, але школу доведеться пропустити.Я все ретельно продумав. Починаю виконувати план: беру порожню скляну банку і йду на вулицю. Через дорогу від нашого будинку парк Перемоги. Там я швидко натрапляю на бджолу. Вона сидить на квітці і, нічого не підозрюючи, збирає мед. Я накриваю квітку банкою, і коли бджола опиняється всередині, міцно закручую кришку.Удома зачиняю вікна в кімнаті й випускаю бджолу. Я гадав, що вона одразу кинеться на мене. Зазвичай, бджоли дуже скажені. Спробуй лише пройти повз їхній вулик, і тобі — капець. Але я умудрився взяти в полон якусь пришелепкувату. Вона вже годину літає по кімнаті й сідає на все, окрім мене. Доводиться вмовляти її.Я вирішую полегшити задачу — мащу ногу медом. Бджола зацікавлюється і підлітає ближче. Здається, ще трохи, і вона кинеться на мене. Аж раптом у найвідповідальніший момент відчиняються двері. В кімнату зазирає мама.—   Андрійку, тебе до телефону.—   Мам, я зайнятий, — хапаю в останній момент щоденник і роблю вигляд, що читаю.Бджола тим часом наближається до мами і ось-ось вилетить в іншу кімнату.—   Мамо, зачини двері! Тут бджола! — показую пальцем на дзижчуху, намагаючись урятувати ситуацію.—   Ой! Андрійку! Бджола! — мама ніби й не чула, що я сказав.—   Мам, ти йди, а я вижену її, — пропоную.Але мама мене не чує. Вона вмикає режим «рятувальниці». Відчиняє вікно, хапає з крісла мою футболку і, зойкаючи, намагається прогнати непрошену, на її думку, гостю. Я розумію, що план із бджолою провалився. Мама не заспокоїться, поки не позбудеться її.—   Андрію, підійди до телефону! — нагадує мені, на мить відриваючись від рятувальної операції.Мені не залишається нічого, як змиритися з провалом першого плану. Я зітхаю, встаю і чалапаю до телефону.—   Алло?—   Привіт, — чую жвавий Євин голос.—   Це ти? Чого тобі? — не маю ані найменшого бажання з нею розмовляти.—   Завтра концерт, пам’ятаєш? Олена Степанівна просила нагадати, щоб ти прийшов у білій сорочці.—   Угу, — бурчу, — до завтра.—   До завтра! І про однакові шкарпетки не забудь! — кепкує з мене жирафа.—   Ха-ха-ха! — перекривляю її. — Дуже смішно...Я кладу слухавку і йду до кімнати. Горда та щаслива мама повідомляє:—   Тепер можеш спокійно займатися своїми справами. Бджолі капут.Цілує мене і виходить. А я розумію, що час переходити до пункту два.Морозиво! Я придбаю п’ять пачок морозива на свої заощадження і проковтну їх. Без обгортки, звісно. До завтра моє горло має почервоніти. Якщо пощастить, то з’явиться й гарячка.Дістаю зі скарбнички гроші і йду до магазину в нашому дворі. Купую п’ять пачок пломбіру. Продавщиця сканує мене поглядом.— До нас гості приїхали, — виправдовуюся.Ховаю морозиво в пакет і виходжу. І на своє превелике нещастя наштовхуюся у дворі на дідуся з бабусею. Вони вирішили зробити нам сюрприз — несподівано заїхали в гості. Накаркав!—   Андрійку! — бабуся обіймає мене. — Оце так несподіванка!—   Що несподіванка, то несподіванка... — роблю вигляд, що радий їх бачити.Загалом я завжди їм радий, але сьогодні... їхня поява ставить під загрозу мій запасний план.—   Що тут у тебе? — зазирає в пакет дід.—   Морозиво, — мимрю. — Пригощайтеся.Дід із бабусею беруть по морозиву. Мінус дві порції. Ми піднімаємося до квартири, і я змушений запропонувати пломбір ще татові й мамі. До останнього сподіваюся, що хтось із них відмовиться. Але ні, вони із задоволенням тягнуться до морозива. Ще мінус дві пачки. Залишається одненька. Я зачиняюся в кімнаті й запихаю всю порцію в рот. Морозиво таке льодяне, що мені перехоплює подих. Відкриваю набитий рот і намагаюся хапнути теплого повітря. Стає трохи легше. Врешті, ковтаю мерзлоту.Потім іду до холодильника, дістаю холодну колу, наливаю в склянку з льодом і випиваю одним махом.Сподіваюся, морозиво й льодяна кола не підведуть. Завтра маю прокинутися з червоним горлом і гарячкою.  Саша КочубейХто головний герой?

Приклад запитання: 1. Прочитай текстГра в шашкиУ Ки(йо,є)ві, в одному з наймал..овничих куточків, що зве(цц,ться) Русанівкою, ж(е,и)ла дівчинка (У,у)ля.(Що)ранку по сніда(н,нні) (У,у)ля із своєю бабус(ьо,е)ю виходили на прогулянку подихати свіжим повітрям, чи, як жартувала бабуся, «нагуляти дівочі рум’янці». Вони бродили над порослим вербами каналом, уголос ч(е,и)тали на лавочці ка(с,з)ки. А деколи брали на човнярській станції човна й вес(и,е)ло каталися.Одного разу, вертаючись додому, Уля побачила біля свого під’їзду незнайомого хлопчика. Він сидів у легенькому, на велосипедних колесах візку. На колінах у нього лежала груба, з барвистою обкладинкою книжка. Проте хлопчик зовсім не збирався гортати її. Він був якийсь примарнілий на личку, сумний і до всього байдужий.— Ти що, наш сусід? — підступила до хлопчика Уля. — Досі я тебе тут не бачила.— Ми переїхали сюди два дні тому, — дещо насторожено й наче знехотя відповів хлопчик.— А чого ти не йдеш погуляти над каналом? Там така краса! Й мало не до самісінького неба б’ють водограї.Хлопчик мить помовчав, а тоді ледве чутно прошепотів:— Мені не можна. В мене хворі ноги.Уля зрозуміла, що повелася не зовсім тактовно. В душі їй зворухнулося гостре співчуття до хлопчика. Щоб хоч якось загладити свою необачність, вона легенько доторкнулася до його руки й запитала:— А хочеш, пограємо в шашки?— Я б з радістю, — сказав хлопчик. — Та гравець з мене нікудишній. — О, не бійся, я теж не гросмейстер, — усміхнулася Уля.Коли бабуся принесла їм шашки, Уля спритно розставила їх на дошці й великодушно запропонувала:— Нехай твої будуть білі. За ними — перший хід. А це хоч і маленький, але шанс перемогти.Уля навчилася грати в шашки півроку тому й так натренувалася, що інколи навіть вигравала в самого тата. Одначе зараз вона вирішила, що навмисне програє хлопчикові й, може, хоч трохи розважить його. Тим часом хлопчик виявив наполегливий характер. Він чинив завзятий опір, і Уля поступово так захопилася грою, що геть забула про свій намір.— О, який ти хитрик! — щоразу, роблячи свій хід, промовляла вона й раптом вибудувала таку мудру комбінацію, що хлопчик втратив аж три свої шашки. Тепер у нього не було вже ніякісінької надії на рятунок, і він, ніяково усміхнувшись, звів догори руки на ознаку того, що здається. Аби втішити хлопчика, вона сказала:—Ти не засмучуйся. Ми тепер щодня з тобою гратимемо, й ти обов’язково натренуєшся. А зараз можна я тебе трохи покатаю?Не чекаючи згоди, вона зрушила з місця візок і прудко покотила його по асфальтовій доріжці.За Анатолієм Григоруком2. Обери варіант відповідей, де правильно написані всі слова виділеного першого абзацу тексту "Гра в шашки":

Приклад запитання: Прочитай текст. Визнач, в чому проявлялася жадібність Юрка. Мої та чужі таємниці Це сталося в п’ятницю. Щойно почався урок читання, як пішов сніг. Перший сніг! У класі одразу стало темніше, бо сніг падав густо. Великі пухнасті сніжинки танцювали за вікном, наче дражнилися. Вони ніби підмовляли: "Ану, пограймося у сніжки!" І справді, з такого снігу можна виліпити найкращі у світі сніжки. От нам не пощастило! Пощастило тільки Юркові Бублику, бо він запізнився на урок. Вибачившись перед учителем, Юрко одержав дозвіл сісти за парту. У його кишенях було повно снігу. Він почав нишком його діставати і їсти. Усі ми дуже заздрили Юркові. Хто ж не знає, що перший сніг смачніший за морозиво? Та Бублик ні з ким не ділився своїми запасами. Раптом Юрко злякався, бо сніг у його кишенях почав танути. В цей момент він переконався, що жадібність – велика вада в характері людини. Юрко негайно почав перевиховувати себе – вивернув з кишень залишки снігу і став ділитися з друзями. Але я і Лесик снігу не їли. Ми готувалися полетіти на Марс. А поверхню цієї планети обіймає величезна червона пустеля. І ми, як майбутні космонавти, гартували себе до незвичайних марсіянських умов. Про це ніхто не знав, і з нас почали сміятися. Прийшлося розповісти про свою таємницю. Всі захотіли летіти на Марс. Навіть Бублик побажав летіти з нами і дав слово, що більше ніколи не їстиме снігу і не питиме води. Адже в інтернеті він прочитав, що на червоній планеті води нема. А потім подумав і на все життя зрікся морозива. Бо хтозна, чи є на Марсі те морозиво.  У неділю ми всі зібралися в Сашка, щоб гуртом обмірковувати наш політ на червону планету. Не прийшов тільки Юрко Бублик: невже він передумав летіти на Марс? Все з..ясувалося, коли Сашко зат(и,е)лефонував Юркові додому. Юрко прохр(и,е)пів застудженим голосом у тру(п,б)ку, що батьки с(и,е)ломіць змушують його л(и,е)жати в лі(ш,ж)ку і лікуватися  гарячим молоком з медом та ча(йо,є)м з малиною. Але Юрко відчайдушно борони(цця,ться) — (не)л(и,е)жить і (не)п..є, загартовує(цця,ться). Довелося ро(с,з)почати обговоре(н,нн)я без (Б,б)ублика. За Юрієм Ячейкіним

Приклад запитання: Оберіть групу іменників ,які належать до чоловічого роду.

Приклад запитання: Префікс при - пишуть у всіх словах рядка:

Приклад запитання: Щоб перевірити сумнівний приголосний, треба змінити слово або дібрати спільнокорененве так, щоб після приголосного стояв __________.

Приклад запитання: Послухай і напиши диктант. Зайди за посиланням. https://svitdovkola.org/um4/audio8Обери з тексту диктанту декілька прислівників.

Приклад запитання: Речення виражає

Приклад запитання: Дієслово - це