Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: Названий батькоЗосталося три брати сиротами — ні батька, ні неньки. І дома нема нічого — ні хазяйства, ні хати. Ото й пішли вони всі втрьох найматися. Аж іде дід старий-старий, борода біла. — Куди це ви, дітки, йдете? А вони кажуть: — Найматися. — Хіба в вас свого хазяйства нема? — Нема,— кажуть.— Якби до доброго чоловіка в найми попасти, то ми б йому по правді робили, по щирості слухалися і за рідного батька його мали б. Тоді дід і каже: — Добре! Коли так, то будьте ви мені сини, а я вам батько. Слухайтесь мене, то я з вас людей пороблю, навчу, як жити, з правдою не розминаючись. Згодилися вони та й пішли з тим дідом. Ідуть темними лісами, широкими полями. Ідуть та й ідуть, коли бачать, аж стоїть така хатка чепурна, біленька у вишневому садку, квітками обсаджена. Вибігає з хатки дівчина, така гарна, як та квіточка. Глянув на неї старший брат та й каже: — Коли б мені цю дівчину посватати, та ще щоб були в мене воли та корови! А дід-батько й каже: — Добре, ходім сватати! Буде тобі дівчина, будуть у тебе воли й корови. Живи щасливо, та тільки за правду не забувай! Ото вони й пішли сватати ту дівчину. Висватали її, відгуляли весілля. Вже старший брат хазяїном став і в тій хаті жити зостався. Ідуть вони далі — вже втрьох. Коли знову стоїть хата гарна, а коло неї млин і ставочок, і дівчина гарна щось робить коло хати — така працьовита. То підстарший брат тільки глянув та й каже: — Коли б мені ту дівчину за себе взяти та ще щоб млин, і ставочок мені, то я б у млині сидів та й хліб мав би, поки мого й віку. А дід-батько й каже: — Добре, синку, так і буде! Зараз вони пішли в ту хату, посватали дівчину, уже підстарший брат до тієї дівчини в прийми пристає. Відгуляли весілля. Тоді й каже дід-батько: — Ну, синку, тепер живи щасливо, та гляди, за правду не забувай! Та й пішли собі вже вдвох: дід-батько та найменший син. Ідуть, коли бачать — хатка вбога стоїть, і дівчина виходить з хати, гарна дуже, як зірочка ясна, а вбога така, що лата на латі. То найменший брат і каже: — Коли б мені з цією дівчиною одружитись, то робили б ми, і хліб у нас був би, не забували б ми і про вбогих людей: і самі їли, і людей наділяли б. То дід-батько й каже: — Добре, синку, — так і буде. Гляди ж тільки правди не забувай! Оженив і цього сина та й пішов собі по світах. А три брати живуть. Старший брат так забагатів, що вже будинки собі помурував, червінці складає та тільки про те й думає, як би йому тих червінців найбільше постягати. А щоб убогому чоловікові запомогти, то того й не нагадуй — дуже скупий був. Підстарший брат теж забагатів. Стали за нього наймити робити, а сам він тільки лежить, їсть, п'є та порядок дає. Найменший так собі живе: коли що дома є, то й з людьми поділиться. Ото пішов дід-батько по світах. А тоді вертається — подивитися, як то його сини живуть та чи з правдою не розминаються. Приходить до найстаршого старцем убогим. Той ходить по двору. Він кланяється, каже: — Якби ваша ласка подати мені милостині! А той каже: — Ге, не який старий! Схочеш, то заробиш, — я сам недавно на ноги зіп'явся. А в нього добра, що страх: будинки муровані, стоги, стодоли, товару повні обори, комори добра повні, гроші... А милостині не дав! Пішов той дід. Відійшов так, може, з версту, став, оглянувся назад на ту господу та на те добро — і все добро запалало. Пішов він тоді до підстаршого брата. Приходить, а в того і млинок, і ставок, і хазяйство гарне. І сам він у млині сидить. От дід уклонився низенько та й каже: — Дай, чоловіче добрий, хоч трохи борошна: я вбогий чоловік, не маю чого з'їсти. — Шкода,— каже,— я ще й собі не намолов. Багато вас тут таких валандається! Пішов дід. Відійшов трохи, оглянувся — так і охопило той млин полум'ям. Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невелика, тільки чистенька. Прийшов та такий уже зробився обшарпаний, обідраний. — Дайте,— каже,— хоч шматочок хліба! То той чоловік: — Ідіть,— каже,— дідусю, в хату, — там вас нагодують і з собою дадуть. Приходить він у хату. Жінка як глянула на нього, що він такий обідраний, пожаліла його, пішла в комору, внесла штани, сорочку внесла, дала йому. Надів він. Так як надівав, вона глянула, аж у нього на грудях рана велика, така страшна!.. Посадили вони його за стіл, нагодували, напоїли. А тоді чоловік і питається: — Скажіть мені, дідусю, з чого це у вас рана на грудях? — А це,— каже,— така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде. Тільки мені день і зостався жити. — Оце лихо! — каже жінка.— І нема на неї ніяких ліків? — Є,— каже дід,— та тільки ніхто тих ліків не дасть, хоч кожен може. Тоді чоловік і каже: — А чому ж не дати? Аби міг? Кажіть які. — Та такі,— каже дід,— як хазяїн сам візьме та підпалить свою хату, та все його добро згорить, треба взяти того попелу та й затоптати мені рану, то тоді загоїться. Та хіба ж є такий чоловік на світі, щоб те зробив? Замислився найменший брат. Довго думав, а тоді до жінки: — А ти як, жінко, думаєш? — Та так,— каже жінка,— що ми хату вдруге наживемо, а добрий чоловік як умре, то вже йому другого життя не буде. — Ну, коли так,— каже чоловік,— то винось дітей з хати! Повиносили вони дітей, самі повиходили. Глянув чоловік на хату — жалко йому свого добра! А чоловіка ще жалкіше! Взяв та й підпалив. Так ураз хата полум'ям і взялася — де й ділася. А замість неї постала інша хата, така гарна та пишна. А дід стоїть та тільки всміхається. — Бачу,— каже,— сину, що з вас трьох тільки ти й не розминувся з правдою. Живи ж щасливо! Тут відразу пізнав чоловік свого названого батька. Кинувся до нього, аж його вже й нема.

Тестові завдання до твору О. Івича "Про сіль"

Літературне читання, 4 клас

Ломовицька Т. О.

Копія з тесту: Тестові завдання до твору О. Івича "Про сіль"

Приклад запитання: Познач, чому їжу солять.

Ернест Сетон - Томпсон Чинк

Літературне читання, 4 клас

Ковалевська Т. М.

Копія з тесту: Ернест Сетон - Томпсон Чинк

Приклад запитання: Хто був хазяїном Чинка ?

04.10 Підсумок за темою "Прагнемо зрозуміти своїх предків".

Літературне читання, 4 клас