Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: Прочитай уважно текст.ПІДЗЕМНИЙ МЕШКАНЕЦЬЗа Віктором Приходьком   На узлі…і  чорніют…  купки з…млі. Деякі зовсім свіжі, їх (на)сипав кріт: зайву землю з потайних ходів  повигортав.    Майже все своє жи…я він проводить під землею, шукає черв…яків, л…чинок різних комах, а (на)поверхню виходит…  рі…ко. У лісі, на луках мені частен…ко траплялися такі купки, однак самого господаря зустрічати (не)доводилося. Мабуть, і цього разу, якби не було зі мною Миколи Лукича, я не побачив би підземного звірка.   Ми зупинилися на узліссі. Микола Лукич прихиливсь до скривленого стовбура вільхи, я примостився поряд. Галявина перед нами як на долоні, а нас не одразу помітиш.— Зачекаємо трохи. Звірок повинен вилізти, свіжим повітрям подихати.  Тільки лісник замовк, просто перед нами раптом заворушилася земля. Спершу з’явилася мордочка з маленьким хоботком. Потім кріт виставив напоказ передні короткі лапки з довгими кігтями і нарешті виліз сам. Підправив вхід до нірки, відгорнув землю, постояв, принюхався, обтрусив свою чорно-буру шубку.   Звірок видався мені дуже неповоротким. «Мабуть, він тільки повзати може», — подумав я. Але раптом кріт почав бігати по галявині. Він вовтузився в опалому листі, ховався в залишений після сінокосу оберемок сіна. Далі, прихопивши кілька листочків, поліз у нору.   Кріт ще довго без відпочинку збирав на галявині листя, носив до нори сухі стебла трави.   Повертаючись із лісу додому, Микола Лукич мовчав, а потім заговорив:— Ти, мабуть, помітив: кріт брав не все, що йому під лапи потрапляло. На галявину вітер наніс листя різних дерев — він у нору носив тільки дубове. В оберемку сіна звіркові найбільше сподобалися стебла материнки та конюшини. Ці трави приємно пахнуть і так само, як листя дуба, довше зберігаються, менше вбирають вологи, ніж інші лісові рослини. Для підземелля кращої підстилки не знайдеш. Бачив, скільки сухого листя й трави наносив? Спальню свою утеплює. Отже, зима прийде малосніжна, холодна. А пізня осінь буде дощовою. Запитаєш, звідки такі прогнози? Пояснення просте. Раніше кріт жив на тому боці галявини. Там низина, їжі для нього більше, але і коли випаде багато дощів — усе затопить вода. Тому він і перебрався на нові квартири, тут невелике підвищення і вода норі не загрожує.  (327 слів)

Приклад запитання: Уважно прочитай текст мовчки або пошепки. Бембі  (лісова казка)Він з'явився на світ у дрімучій гущавині, в одному з тих невеличких лісових сховків, які нелегко помітити сторонньому оку, хоч вони начебто й відкриті з усіх боків.Тут було так тісно, що ледь вистачало місця для нього та для його матері.Він непевно стояв на тонких ніжках, втупившись поперед себе ще незрячими каламутними очима й схиливши голову: навколишній гомін заглушив його, він весь тремтів.– Яке чудове маля! – вигукнула сорока. Вона летіла кудись у своїх справах, але, побачивши його, забула все і сіла поблизу на гілці. – Яке чудове маля! – повторила вона.Їй ніхто не відповів, проте сороку це не збентежило.– Як дивно! Воно вже може стояти й ходити! Це просто надзвичайно! Зроду такого не бачила. Правда, я ще молода, – як вам, мабуть, відомо, я лише рік, як із гнізда. Але це мені здається справді надзвичайним. Таке мале, щойно з'явилося на світ і вже стоїть на ногах. По-моєму, це чудово. А втім, я вважаю, що у вас, оленів, усе гідне подиву. Скажіть, а бігати воно теж уміє?..– Звісно? – тихо відповіла маги. – Але вибачте, будь ласка, я зараз не можу вести розмову. У мене стільки роботи... Крім того, я ще не зовсім добре себе почуваю.– Прошу вас, не турбуйтеся, – сказала сорока, – я й сама не маю часу. Але ж таке не завжди побачиш. Подумати лишень, як довго й тяжко це відбувається в нас. Діти вилуплюються з яйця такі безпорадні, що навіть поворухнутися самі не можуть. За ними треба догляду та й догляду. Ви, звичайно, й не уявляєте собі, скільки зусиль треба докласти, щоб їх вигодувати, скільки страху натерпітись, щоб їх виглядіти. І подумайте тільки, як тяжко добувати для них їжу й водночас стежити, щоб з ними нічого не трапилось. А самі собі вони не можуть дати ради. Ну скажіть, хіба це не правда? Скільки треба чекати, поки вони зможуть рухатися, увіб'ються в пір'я і стануть на щось схожі.– Вибачайте, – сказала мати, – але я не слухала.Сорока полетіла. "Дурне створіння! – думала вона. – Благородне, але дурне".Мати навіть не помітила, що сороки вже немає. Вона старанно мила свого маленького. Вона мила його язиком, і тут було все: і купіль, і масаж, і тепло, й ласка.Маля трохи похитувалось. Від ніжних дотиків материного язика воно щулилося, але не рушало з місця. Його червоняста, ще трохи скуйовджена шубка була всіяна чистими білими цяточками; по-дитячому безтурботне обличчя мало сонний вираз.Мати часто підводила голову, щулила вуха і сторожко нюхала повітря. Потім, заспокоєна і щаслива, знову цілувала своє дитя. – Бембі, – повторювала вона, – мій маленький Бембі! (407 слів) Фелікс ЗальтенВизнач жанр твору ″Бембі″.

Приклад запитання: Перед початком читання тексту потрібно засікти час. Яку частину тексту ви прочитаєте за 3 хвилини? Під текстом виберете відповідь, яка вам підходить.Прочитай текст уголос.Андрій М’ястківськкийСИНИЧКА ТА ХУРДЕЛИЦЯПтичка Синичка жила в дуплі старої груші. Намостила собі сінця – їй було затишно, тільки докучала – шуміла –висвистувала люта Хурделиця:- Маю хвищі й холоди, все завію назавжди!А Синичка висовувала голівку із свого дупельця і приказувала:- Як би ти не шуміла, як би ти не висвистувала. Все одно вигляне сонечко – сніг розтане і весна настане!- Сніг не розтане, весна не настане! – сичала Хурделиця. – Мої морози застудили лози, закували кригою ріки навіки!- Ців-ців-ців…- защебетала Синичка, а потім тихо сказала: – А в мене сонечко…- Де воно в тебе? – сердито спитала Хурделиця. – Я його заволокла своїми хмарами!- У моїй пісеньці сонячний голос, а воно в небі!- Іч яка!..В пісеньці …Цівкаєш там у дуплі – і нікому тебе не чути, а я так умію шуміти і свистіти, що од мене до хати тікають діти! – зашарпала грушеве гілля сердита Хурделиця. – Я вирву з корінням дерева, обламаю віти!- А од моєї пісеньки зацвітають квіти! – весело сказала Синичка.- Як?!! – здивувалась Хурделиця.- Почує мене брунька – то й розпукнеться, щоб ще краще почути, а з неї квіточка пелюстки розкрились.- А я так шумітиму, що жодна брунька тебе не почує! Ха-ха-ха! – зареготала Хурделиця та захитала своєю волохатою головою. Од того реготу почало обламуватись сухе гілляччя. – Я твоє сонечко заслонила густими хмарами, і воно ніколи не вигляне з неба! Ха-ха-ха!Тріщало сухе,протрухле гілляччя, а здорове, пругке так розгойдалось та захльоскало по хмарі, що вона розпоролася і крізь прогалину виглянуло сонечко.- Ців-ців-ців! – привітала його Синичка.Сонечко простягло свій теплий промінець і погладило Синичці голівку. Пташечка защебетала ще веселіше – і почули її всі хати, весь ліс:- Покинь сани, візьми віз!

Приклад запитання: Найбільше за все Адам Незгодка не любить їсти

Приклад запитання: Про що розповідає оповідання "Хмари"?

Приклад запитання: Хто є автором "Денискових оповідань"?

Приклад запитання: "Ніби зима жменями насипала..."

Приклад запитання: Яке справжнє ім'я письменника Льюїса Керролла?

Приклад запитання: Який жанр твору?     

Приклад запитання: Як звали вчительку у оповіданні "Тут усе є?" О. Єфімова

Приклад запитання: Хто такий Суботик?

Приклад запитання: У якого птаха є співуча пір'їнка (за твором В. Сухомлинського)?

Приклад запитання: Прочитай текст. Обери жанр прочитаного твору.                        Прогаяний день    Мама йшла на роботу рано, до сходу сонця. Вона розбудила Петрика й сказала:— Сьогодні в тебе почалися канікули. Але гаяти часу не можна. Ось тобі робота на сьогодні: посади біля хати дерево й прочитай книгу про Далекі Сині Гори.   Мама показала, де посадити дерево, поклала на стіл книжку про Далекі Сині Гори й пішла на роботу.       Петрик подумав: «Посплю ще трохи». Ліг, задрімав, потім заснув міцно-міцно і снилося йому: біля хати виросло дерево, яке він посадив, а Далекі Сині Гори стали зовсім недалекі й стоять над самісіньким ставком.      Прокинувся Петрик — ой, лишенько! Сонце вже серед неба. Хотів зараз же до роботи взятися, та подумав: «Ще встигну...» Сів під грушею. Думає: «Ось посиджу трохи та й почну».Потім пішов у садок, ягоди їв, за метеликом ганявся, потім знову під грушею сидів.      Прийшла мати ввечері й каже: — Показуй, що зробив, сину. А Петрикові нічого показати. Соромно йому й матері у вічі дивитися. — Ходімо, сину, покажу тобі, що люди зробили за той день, що ти прогаяв.     Узяла мама сина за руку й повела. Підводить до одного поля й показує: — Учора тут була стерня, а сьогодні рілля. Тут працював тракторист. А ти байдики бив.  Підвела до колгоспного двору, показує багато-багато ящиків із помідорами й каже:— Ці помідори вранці були на полі, а тепер у ящиках. Завтра їх повезуть у місто. Це робила я з жінками. А ти байдики бив.     Підвела до великої-великої купи зерна.— Це зерно вранці було в колосках. Хліб скосили й змолотили, зерно привезли на тік. А ти байдики бив.     Підвела до стінки, вимуруваної із цегли.— Тут вранці був тільки гранітний фундамент, а тепер мур стоїть. Це муляри працювали. А ти байдики бив.  Підвела до великого кам'яного будинку, зайшла із сином. На полицях — паляниці, калачі. Усе пахло хлібом.— Це пекарня,— сказала мама,— Ці хлібини вранці були ще борошном, а тепер сам бачиш. Цілий день трудилися пекарі. А ти байдики бив.От що таке прогаяний день.

Приклад запитання: Прочитай текст мовчки.ТОЧНІСТЬ – ҐРЕЧНІСТЬ КОРОЛІВ– Не забудь, Богдане, – посміхнулася Леся, – у неділю на п’яту годину. І пам’ятай, що точність – ґречність королів!Богданко згадав цю останню фразу лише перед тим, як вийти з дому. Годинник показував за двадцять хвилин п’яту.Хлопчик глянув у дзеркало, пригладив чорнявий чубок, посміхнувся і обсмикнув білу сорочку.Його було запрошено на день народження однокласниці. «Треба прийти вчасно, хоча й Леська – не королівна, та він – хлопець вихований. Так принаймні усі вважають. Не спізнитися б...»Богдан узяв три великі ромашки, загорнуті у целофан, казки Доналда Біссета і вискочив на вулицю.Тролейбус, що підійшов, був ущент заповнений людьми. Богданко підбіг до передніх дверей і з чималими труднощами таки вліз усередину, кілька разів штовханувши у спину діда з ціпком. Йому, бач, теж забажалося кудись їхати саме в цьому тролейбусі.Ромашки хлопець підняв над головою і враз помітив місце, що звільнилося. Він хутенько сів і за старою звичкою втупився у вікно, вдаючи, що там діється щось незвичайне, дуже для нього важливе.  Аби тільки не дивитися в очі отих літніх і старих пасажирів, яких поруч завжди чимало. Та він намагався про них не думати. Їхати було недалеко, і вже за десять хвилин хлопець у пречудовому настрої скочив із тролейбуса і, помахуючи букетом, рушив до Лесиного будинку.– Ну ти молодець, прийшов вчасно!Леся, подякувавши за книжку, побігла з ромашками на кухню. Богданко огледівся – гостей було чимало, і стіл, накритий сніжно-білою скатертиною, вабив святковими пахощами. Він уже намітив собі отой чималий шмат рум’яної курки, ще й оселедця під шубою, ну й, звісно, холодненького «Живчика». Нетерпляче підсунув бокал. Богдан пас очима шоколадного торта,веселі тістечка і гладкі жовті груші!                                                                                             Очікувані слова «Прошу до столу!» він сприйняв як постріл стартового пістолета, першим усівся і схопив виделку. Краєм ока Богдан помітив Лесині очі, які неначе з докором дивилися на нього. Та ні, здалося! Адже він дотримався сьогодні принципу «Точність – ґречність королів» і не спізнився ані на хвилину. Гості – і дорослі, й однокласники – поволі розсаджувалися за столом. Богдан зосереджено морщив лоба «У яку ж руку треба брати виделку? Здається, у праву. А ножа?  Адже столового справжнього ножа він ще ніколи не тримав у руках... Але ж треба колись починати!» Хлопчик рішуче втикнув виделку в такий, мабуть, смачний і соковитий курячий шмат.    Тої ж миті у дверях з’явилася висока постать – це був отой дід із ціпком! На грудях – ордени і медалі... Так, це був відомий у місті герой війни – Лесин прадідусь!                                                                                           Курка незграбно випала з Богданової руки просто в червоний соус.Бризки поволі розпливалися по сніжно-білій скатертині... (408 слів)                                                                Наталя Павловська*Ґречний – чемний, вихований, ввічливий, люб’язний.

Приклад запитання: Дві білочки Жили собі дві білочки у густому лісі у дуплах. Однаково гарні, пухнасті, ловкі, риженькі. Тільки не однакової вроди. Одна з них цілий день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і все складала у своїй хатинці. А друга була зовсім лінива. Цілими днями гралася стрибала з гілки на гілку. А схоче поїсти — не журиться, бо літом усюди їжі повно. То горіх, то жолудь, то корінці якісь. Погризе того, іншого та знову скаче весела.Тим часом перша білочка наносила собі в дупло повно всілякої їжі. Вже заздалегідь застелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб взимку було тепло. Та й дверці приробила до свого дому.Так пройшло літо, у одної білочки у праці, а у другої у іграшках. Минула вже й дощова осінь, прийшла холодна зима. У лісі стало сумно і пусто: ні листка, ні грибів, ні горішків, тільки голі дерева і сніг. Сидить собі у теплому дуплі роботяща білка і гадки про біду не має. І м’яко їй, і тепло, і їсти є що.Не так жилося її лінивій сестрі. У її дуплі ні вікон ні дверей. І навіть жодного горішка нема. Сидить бідна, голодна, замерзла, у клубочок скотилася. Тут вона пригадала про свою сестру, та й думає собі: «Піду я до неї, хай допоможе чим-небудь, у неї гори припасів. А літом їй поверну».Іде вона до сусідки і несміливо стукає у двері. Та глянула на нещасну напівмертву сусідку і все зрозуміла.— Прошу сідай, саме на обід прийшла. Зігрійся трохи у моху, а я принесу горішків, жолудів. А як хочеш, живи разом зі мною, мені так сумно самій.— Але я ж не заслужила на таку доброту.— Нічого, тепер ти також будеш дбати так, як я, бо пізнала, що без праці нема добра. От будемо разом працювати і жити.І відтоді жили дві білочки разом. А найближчого літа лінива стала роботящою і принесла великі припаси харчів до спільної хати.Дай відповіді на питання. Чим обидві білочки були схожі?

Приклад запитання: Де відбувся описаний випадок?

Приклад запитання: Яке справжнє ім'я письменника Льюїса Керролла?

Приклад запитання: Як звали головних героїв твору?

Приклад запитання: Текст Наталії Пожарицької "Перепілки"- цеУлітку на лузі чи на хлібному полі можна почути дзвінку перекличку. «Підпадьом-підпа-дьом-підпадьом», — чітко вимовляє хтось у заростях високої трави. Перепілка — дика родичка домашніх курей. Строката витончена пташка величиною зі шпака така маленька жовто-бура рябенька курочка. Забарвлення гарно маскує перепілку. У природі побачити її майже неможливо, бо тримається вона у траві й рідко виходить на відкриті місця. При наближенні ворога птах тулиться до землі й завдяки захисному забарвленню стає зовсім не помітним. Пройдеш поруч — і не помітиш. Пересувається перепілка найчастіше бігом, але й уміє літати, адже здійснює довгі и напружені перельоти, вирушаючи на зимівлю до Африки чи до Південної Азії.  Найчастіше вона розселяється на полях із зерновими культурами, але інколи, наприклад, під час дощового літа, перепілок можна зустріти і на посівах соняшника. На полях чи серед густої трави птахи влаштовують гнізда і виводять пташенят.  Мешкає перепілка звичайна скрізь у Європі, у Західній Азії, в Африці. Здавна на цього птаха полювали через його смачне м'ясо. Є підстави думати, що в Давньому Єгипті перепілок спеціально розводили на деяких давньоєгипетських пам'ятниках посеред малюнків домашніх тварин трапляються також зображення перепелів.  На жаль, диких перепелів з кожним роком меншає. Добре, що їх можна вирощувати в неволі.  Нещодавно люди заходилися знову розводити перепелів. Перші вдалі спроби були зроблені в Японії. І зараз тут побудовано багато спеціальних перепелячих ферм, на яких вирощують у рік сотні тисяч птахів й отримують десятки мільйонів яєць. Перепелині яйця є цінним продуктом харчування, який використовується в лікувальному та дієтичному харчуванні. Це стало однією з причин одомашнення й розведення перепелів.  У Японії розводять німу перепілку. Чому її так назвали — неясно. Може тому, що вона не кричить під час токування класичне перепеляче «підпадьом», а тихо й глухо дзижчить. Німі перепели виявилися дуже підходящими для виведення нових порід. Учені вивели перепелів, які дають багато яєць і швидко набирають вагу. Перепели легко пристосувалися до утримання в клітці і харчів, які їм запропонувала людина.  Розведення перепелів широко практикується в різних країнах. У нас у країні також є перепелячі ферми. Роботу зі штучного розведення перепілок лише почато. Але цілком можливо, що людина виведе коли-небудь нові породи цих птахів. 

Приклад запитання: Слоненя запитало:- "............ ?"

Приклад запитання: Кого побачила мама Косі біля паркана?

Приклад запитання: Скільки Дроворубів ішло через ліс зимовою морозною ніччю?

Приклад запитання: Де знаходиться Країна Диварликів?

Приклад запитання: Де дід Арсен зустрів білу мару?

Приклад запитання: З чого все починається?

Приклад запитання: Автор вірша "Мрія"

Приклад запитання: Чому восени жовтіє листя на деревах?

Приклад запитання: Аліса сидила біля своєї сестри....

Приклад запитання: Куда отправились папа с сыном?

Приклад запитання: Роки життя Лесі Українки?