Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: Хто автор твору "Квітень"?

Приклад запитання: Твір Марії Чумарної це

Приклад запитання: Прочитай і визнач жанр твору "ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ" О. БусенкоЯ не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть вважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я до цього ставлюся скептично. Але помічав, що коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають. Якось Катя сказала мені:- Півнику (прізвище у мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови?- Я реаліст, - відповів їй, - тому про таке й не мрію.- А якщо я тобі допоможу? - не вгавала Мишка.- Почаклуєш? - запитав я.- Авжеж, тільки ти повинен виконати усі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з'явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати. А в п'ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанізна не запитала її:- Мишко, ти хочеш до дошки?- Ні, це не я, а Півник хоче.- Ну що, Півнику, йди відповідай, - сказала вчителька. І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала:- Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів. Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла:-  Віддавай брелок, ти обіцяв.А я не сперечався.Через кілька днів Мишка знову запитала мене:- Одинадцять балів з історії хочеш?- Це теж можливо? - засумнівався я.- Авжеж! - відповіла Мишка впевнено.І все повторилося. Я вивчив параграф з історії. Мишка перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за одинадцяткою.Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступній чверті я став відмінником.У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви.

Приклад запитання: В якій країні виявили поклади плюмбаго (графіту), з якого згодом почали виготовляти прості олівці?

Приклад запитання: Невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду, що утверджує перемогу добра, справедливості – це ...

Приклад запитання: Хто є автором твору "Чудове чудовисько?

Приклад запитання: Звідки батько привіз кошеня?

Приклад запитання: 1. Де Костик побачив ліс?

Приклад запитання: В який проміжок часу трапилась історія в казці?

Приклад запитання: Хто автор твору "Червень"?

Приклад запитання: Прочитайте текст твору,визначити його жанр ПЕРСТЕНЬ НА МОРСЬКОМУ ДНІ  Одна дівчинка загубила золотий перстень, який їй лишився від матусі. Саме тоді, коли хотіла вона набрати води у пригорщу, пустунка-хвиля зняла перстень з руки. Бідолашна дівчинка крізь сльози почала благати хвилю повернути їй перстень. Її плач почув старий морський їжак. Стало йому шкода малої. Швидко, мов камінчик, скотився на морське дно шукати перстня.  Спочатку зазирнув їжак у червоне місто коралів. У коралових листочках, наче в кімнатках, жили мешканці цього міста. Морський їжак розповів їм про дівчинку. Просив принести йому перстень, якщо він опинився в їхніх володіннях.  Потім їжак відвідав країну губок. Мов різноколірні гнізда, лежали губки, прикріплені до морського дна. Їжак і тут попросив пошукати золоту дрібничку милої дівчинки.  Далі їжак забрів у країну, де жили морські анемони — напівтварини-напівквіти. З вигляду вони схожі на звичайні польові анемони, але харчуються дрібними тваринками, червами й рибками. Їм він теж сказав про загублений перстень. Натрапив він і на землю морських павуків. Кожен павук носив на плечах невеличкий кіш, у якому жили інші тварини. ( Тільки-но почули павуки, що дівчинка загубила перстень, одразу ж розповзлися його шукати. Їжак проплив ще й через розкішні передмістя морських зірок, а насамкінець зазирнув на батьківщину молюсків. Там панувала глибока тиша, мов у найглухішій лісовій хащі. Зачинившись по своїх хатках, молюски старанно виготовляли перли. Добрий їжак і молюсків попросив подивитися, може, перстень часом закотився (( до чиєїсь хатки чи майстерні. Строкатий світ на морському дні почав шукати пропажу. Корали обнишпорили все своє рожеве місто. Губки ретельно вимили кожну заглибинку у своїх будиночках. Молюски обстежили всі скриньки, де зберігалися перли. Морські губки, мов принцеси, у колісницях, до яких було запряжено раків, шукали перстень. Та дарма. І коли вже всі втратили надію, одна маленька губка вгледіла щось блискуче в коші старого павука. Вона сказала йому ввічливо:- Зупиніться, прошу вас, здається, ви носите в коші загублену золоту річ.Старий морський павук розсміявся:- А я й сам її шукаю. Оце сміхота, якщо ношу її на плечах, не підозрюючи про це.  Губка справді знайшла в коші перстень. Подякувавши ((( старому павукові, помчала вона до їжака.  А він миттю піднявся на берег, де сиділа вся у сльозах дівчинка. Обережно, щоб вона не помітила, поклав їжак перстень біля її руки на пісок. І пірнув у морські глибини. Тільки-но він зник, дівчинка помітила свій перстень. Схопила його і щаслива побігла додому. Вона й гадки не мала, що все зробили для неї добрі мешканці моря (390 сл.).                 Десанка Максимович                  Переклад із сербохорватської Людмили Петік 

Приклад запитання: Оберіть дійових осіб твору:

Приклад запитання: Прочитай і визнач жанр твору "ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ" О. БусенкоЯ не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть вважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я до цього ставлюся скептично. Але помічав, що коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають. Якось Катя сказала мені:- Півнику (прізвище у мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови?- Я реаліст, - відповів їй, - тому про таке й не мрію.- А якщо я тобі допоможу? - не вгавала Мишка.- Почаклуєш? - запитав я.- Авжеж, тільки ти повинен виконати усі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з'явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати. А в п'ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанізна не запитала її:- Мишко, ти хочеш до дошки?- Ні, це не я, а Півник хоче.- Ну що, Півнику, йди відповідай, - сказала вчителька. І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала:- Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів. Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла:-  Віддавай брелок, ти обіцяв.А я не сперечався.Через кілька днів Мишка знову запитала мене:- Одинадцять балів з історії хочеш?- Це теж можливо? - засумнівався я.- Авжеж! - відповіла Мишка впевнено.І все повторилося. Я вивчив параграф з історії. Мишка перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за одинадцяткою.Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступній чверті я став відмінником.У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви.

Приклад запитання: Почитай текст. ДВІ БІЛОЧКИ.    Жили собі, були собі в густому лісі, у дуплах, дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді. І все те складала у своїй хатинці, у дуплі дерева.  А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати з галузки на галузку, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти — не журиться. Тож улітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь з дуба, то шишки з ялин і сосон, то корінці всякі. Погризе того, скубне цього — та й знову скаче собі весела, сита. Отже, ціле літо весело прожила.  Тим часом перша білочка, працьовита й дбайлива, наносила собі в дупло повно всяких харчів. Це на зиму придбала. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом, пушком і сухим листям, щоби було тепло та м'яко взимку. Та й дверцята приробила собі до свого дому. Добра була господиня.  Так пройшло тепле літо, в одної білочки — у праці, а в другої — в іграх.  Минула вже й дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете.Сидить у тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Усе літо на те працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м'яко їй, і тепло, і з'їсти є що. Спокійно живе собі.  Та не так жилося лінивій і недбайливій білочці. У її дуплі ні вікон, ні дверей. Не надбала. Ні харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє.  Сидить бідна білочка, голодна, змучена, змерзла, у клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема — усе замерзло. Хоч умирай із холоду та й голоду!  Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе чим-будь, у неї гори припасів. А влітку їй поверну».Іде вона до сусідки та й несміло стукає в двері.— Хто там?— Я, твоя сусідка!— Просимо, — кличе дбайлива білка і відчиняє двері.  Як поглянула на нещасну, худющу, напівмертву від холоду сусідку, то відразу все зрозуміла.— Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров'ячко. Та й разом зі мною живи. Мені скучно самій.  Засоромлена білка почала говорити:— Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо — знаєш — гуляла.— Нічого, — каже друга, — тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити.  Лінива на радощах обцілувала свою добру товаришку. І відтоді жили обидві білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчили працювати. Найближчого літа вона стала також старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.Визнач жанр прочитаного твору.

Приклад запитання:  Прочитай текст мовчки, засікаючи час твого читання. Час читання округлити ( наприклад, 4 хвилини 10 секунд = 5 хвилин, 5 хвилин 35 секунд= 6 хвилин)Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка - її мрія здійснилася!Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:- Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!- Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов'язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!Вони вийшли з квартири. Денис - за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді - своєму, власному, а зараз поїду.Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скрутила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.- Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, - тихо промовила Катруся.За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда - врізався в дерево.- Не переживай! На моєму їздитимеш - поділимося якось.Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але відразу йому стало соромно, що от він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.

Приклад запитання: Гусак ... не товариш.

Приклад запитання: Головну героїню твору звали ?

Приклад запитання: Де знаходиться Країна Диварликів?

Приклад запитання: Кого у вірші називали консультантом?

Приклад запитання: Який поет зображений на малюнку нижче

Приклад запитання: Определи жанр произведения.

Приклад запитання: № 1 Прочитай текст вголос протягом 1 хвилини, порахуй слова і запиши кількість прочитаних слів.№ 2 Прочитай весь текст вголос.№ 3 Пройди тест. ЧубчикЖили собі шпаки. Батько і мати маленьким їсте носили, співати по-шпачиному навчали. Злагода й мир панували в шпаківні.У найменшенького шпаченяти був невеликий чубчик. Тож і назвали його Чубчиком. Чубаті шпаки — дивина. Тож Чубчик так запишався, що почав із зневагою стави­тися до своїх братиків і сестричок.Одного ранку Чубчик почув спів соловейків, які витьох­кували в саду. І так йому сподобався той спів, що аж само­му захотілося так заспівати.—    Мамо, я хочу соловейком стати, — сказав Чубчик.—     Соловейком, сину, треба народитися, — пояснила шпачиха.—    А я хочу навчитися так гарно співати, як солов'ї! — наполягав Чубчик.—     Спочатку навчися свистіти по-шпачиному, — про­мовила мати.—     Набрид мені ваш свист! — гукнув Чубчик на весь сад. — Не хочу довіку вас чути!—   Сину, хіба так можна про свій рід казати? — злякано просвистіла шпачиха.—   Не хочу такого роду! — кричав шпачок. — Вас і люди не слухають так, як соловейків.—     Що ти говориш, сину, — промовила зі сльозами на очах мати. — Ранньою весною прилітаємо ми, коли снігу ще багато на полях і в лісах. Як радіють діти і дорослі, коли почують наш свист. Люди кажуть, що на крилах ми їм весну несемо. Хіба цим не треба пишатися? Хіба наш спів гірший, ніж в інших птахів?Довго шпачиха навчала розуму сина. Та Чубчик не слу­хав. Змахнув крильми — і подався в садок до Соловейка. Знайшов там найстаршого Солов'я, який сидів на гілці бузини, привітався й попросив:—   Соловейку, навчи мене співати по-своєму.Соловейко здивовано глянув на Чубчика й запитав:—    Чого це тобі раптом захотілося по-солов'їному спі­вати?—    Бо набридли мені шпаки з їхнім свистом, — відповів Чубчик. — Мені до вподоби солов'їна пісня, якою ваш рід людей звеселяє.—      Ще не чув, щоб пташки цуралися свого роду, — поважно промовив Соловейко. — Бо споконвіку так ведеться, що шпак співає по-шпачиному, а соловей — по-солов'їному. Але коли тобі так захотілося навчитися співати по-нашому, то зоставайся.Усю весну навчався в Соловейка Чубчик, та нічого в нього не виходило. Він розучився свистіти по-шпачиному і не навчився співати по-солов'їному. Тільки й того, що запам'ятав «тьох-тьох-тьох».Потім Чубчик усе літо вчився в інших птахів. У Синиці, у Ворони і в Горобців. Та вивчив лише «цінь-цінь», «кра- кра», «жив-жив».Шпачкові здалося, що тепер він найрозумніший серед птахів.Якось Чубчик побачив на ясені силу-силенну шпаків. Вони висвистували один поперед одного, бо прощалися з рідним краєм до наступної весни. Збиралися у вирій.Прилетів до них і Чубчик. Він гордо глянув на батька й матір, братів і сестер, сів на самісінький вершечок осо­кора і заверещав:—   Фіють-фіють, кра-кра-кра, тьох-тьох-тьох, жив-жив, цінь-цінь, жив-жив, кра!Шпаки принишкли, слухаючи Чубчика. А коли той утомився верещати, птахи так зареготали, що аж затремтіли дерева. Соловей сміявся, аж за боки брався. У синиць від реготу аж сльози виступили на очах, а горобці так похрипли, що не могли й слова вимовити. Чубчик із сорому ледь не звалився з осокора. Присоромлений, осміяний, він повернувся додому.— Що будемо робити, сину? — запитали батьки.— Буду слухати вас.— Хоч і пізно, сину, але добре, що за розум нарешті берешся.   За МиколоюМагерою

Приклад запитання: Вересневий час - сім погод у нас , це

Приклад запитання: 1. Хто написав твір " Тут усе є..."

Приклад запитання: Про що мріяла дівчинка

Приклад запитання: Оберіть дійових осіб твору:

Приклад запитання: Прочитай текст протягом 3 хв. постав відмітку.      Я не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть уважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я в цьому сумніваюся. Але помічав, що, коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають.        Якось Катя сказала мені: – Півнику (прізвище в мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови? – Я знаю, що це неможливо, – відповів їй, – тому про таке й не мрію. – А якщо я тобі допоможу? – не вгавала дівчинка. – Почаклуєш? – запитав я. – Авжеж, тільки ти повинен виконати всі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з’явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.     Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати. А в п’ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанівна не запитала її: – Мишко, ти хочеш до дошки? – Ні, це не я, а Сашко Півник хоче. – Ну що ж, Півнику, іди відповідай, – сказала вчителька.    І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала: – Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів. Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла: – Віддавай брелок, ти обіцяв. А я не сперечався. Через кілька днів Мишка знову запитала мене: – Одинадцять балів з природознавства хочеш? – Це теж можливо? – засумнівався я. – Авжеж! – відповіла Мишка впевнено. І все повторилося. Я вивчив параграф із природознавства. Мишка знову вимогливо перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за оди- надцяткою. Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступному семестрі я став відмінником. У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви. За Ольгою Бусенко  (350 слів)

Приклад запитання: Хто є автором твору?

Приклад запитання: Всеволод Нестайко є автором оповідання:

Приклад запитання: Якого кольору квіти гречки