Онлайн-тести з літературного читання

Приклад запитання: Назви героїню оповідання

Приклад запитання: Якою була Пеппі?

Приклад запитання: Прочитай уважно текст: Друзі Пушок - це великий сірий кіт, що вважає себе найрозумнішим та найгарнішим у світі. Бім - грайливе чорне цуценя з хвостом, закрученим бубликом. Бім і Пушок друзі. Обидва живуть у дворі, де господарі тримають курей, якими керує півень Фердинанд. Життя півня наповнене пригодами. Йому не сидиться у дворі. То він вирушить за паркан, то поб'ється із сусідським півнем. Бім весь час на службі. Він охороняє господарство та пильнує Фердинанда. Пушку байдуже до пригод півня. Кіт цілими днями вмивається та гріється на сонці. Коли сутеніє, кіт та цуценя вмощуються разом у теплій собачій будці і мирно засинають на м'якому ганчір'ї. Зранку їх розбудить голосистий Фердинанд.Чи зрозумів ти, про що прочитав?

Приклад запитання: Найгірша провина -це

Приклад запитання: 1. До якого жанру належить текст Надії Кир'ян " Розмова хмарок"?

Приклад запитання: Хто і для кого влаштовував підвечірок?

Приклад запитання: Якими морями ішов пароплав?

Приклад запитання: Хто змайстрував нарти?

Приклад запитання: 1. Про який урок йдеться у творі?

Приклад запитання: Обери всіх героїв тексту.

Приклад запитання: Що означає слово " фантазія"?

Приклад запитання: ОбіцянкаТакий уже розумний отой чорний собачка Булька: як кажуть, тільки й того, що по-людськи говорити не вміє.У що б не грали діти – і Булька тут.Якось повернувся Костик із школи, а в дворі граються хлопчики й дівчатка.– Давайте розділимось на дві команди: хто швидше естафету пронесе, – запропонував Костик.– Давай! – охоче підтримали його.Та виявилось, що дітей – семеро, і всі хочуть грати. Виходить, в одній команді буде четверо, а в другій – лише троє. Так не годиться. І тоді Костик придумав:– Четвертим беремо до себе Бульку!Розставили всіх на етапах. Бульці також визначили місце. Але ж хіба він встоїть? Куди діти, туди й він.Костик і тут знайшов вихід. Він першим узяв паличку-естафету і скомандував:– Булька, за мною!Як тільки вони добігли до того місця, де мав стояти собака, Костик сунув паличку йому в зуби:– Булька, вперед!Пес притьмом кинувся до наступного етапу. Щоправда, там довелось його ловити й силою відбирати паличку, проте Костикова команда все одно перемогла.Он який розумний собака Булька! Не дивно, що хлопчики й дівчатка з усього двору люблять його і щедро пригощають усякими ласощами.От і сьогодні Костик, не дочекавшись обіду, шаснув у холодильник, схопив шматок ковбаси і вискочив у двір. Булька почув, що смачно пахне, підбіг, завертів хвостом.– Що, ковбаски закортіло? – спитав Костик.– Гав! – підтвердив Булька, ще дужче закрутивши куцим хвостиком.Костик висмикнув із землі якусь бадилину, кинув собаці.– Булька, віднеси он до того гаража. Тоді матимеш ковбаску.Собака з готовністю схопив бадилину і помчав її до гаража. А Костик відкусив тим часом шмат ковбаси і почав жувати. Повернувся Булька і сів, нетерпляче перебираючи лапами і виляючи хвостом. Усім своїм виглядом він говорив: «Наказ твій виконав. Давай ковбасу».Та Костик незчувся, як останній шматочок ковбаси ковтнув сам.– А ковбаски вже нема, – розгублено розвів він руками.– Гав! – коротко й вимогливо озвався Булька. Мовляв, нічого не знаю: пообіцяв – давай.– Та ну тебе, – махнув Костик рукою і одвернувся.Булька забіг з другого боку і повторив:– Гав!Костик хотів було нагримати на Бульку, але побачив німий докір в його карих очах і зніяковів. «Доведеться збігати додому по ковбасу», – зітхнув хлопець і сказав собаці:– Чекай, я зараз.Збіг на третій поверх, заскочив на кухню і – до холодильника.– Чого ти там нишпориш? – спитала мати, пораючись біля газової плити.– Ковбасу шукаю.– Обідати ось будемо. Борщ, сирники…– Та я – Бульці.– Не вмре твій Булька.– Але ж я пообіцяв.– Та немає ковбаси: ти останню доїв.Костик вийшов на балкон, поглянув униз. Булька сидів перед під’їздом, нетерпляче повискуючи. Костикові защеміло серце, йому стало ніяково, що він обдурив Бульку. Як він міг таке вчинити? Він повернувся в кімнату, з досадою плюхнувся на канапу.Рішення знайшлося несподівано. Костик кинувся на кухню.– Мамо, дай грошей.– Навіщо? – здивовано звела вона брови.– Я ковбаси куплю.– Не вигадуй!– Я ж пообіцяв! – вигукнув Костик, і сльози навернулись йому на очі.На щастя, прийшов тато, почув суперечку.– Що ти пообіцяв? – спитав у Костика. – Той розповів.– Справа серйозна, – роздумливо мовив тато. – Недобре вийшло у тебе, синку.Костик похнюпився.– Запам’ятай: перш ніж пообіцяти, добре зваж, чи зможеш ти виконати обіцянку. А якщо вже пообіцяв – перервись, а слова дотримай.– Собаці? – усміхнулася мати.– Кому і що б не пообіцяв – виконай, – твердо сказав тато.– Ох, диваки ви мої, – зітхнула мати. – Он гаманець на столі. Візьми там та купи ліверної…Продуктовий магазин був у їхньому ж будинку, тільки вхід з вулиці. За кілька хвилин Булька вже ласував ковбасою, а Костик з не меншим апетитом і в добрім настрої уминав мамин борщ. Пилип Бабанський (324 слова) Визнач жанр прочитаного твору.

Приклад запитання: Хто автор твору " Федько прибулець з інтернету" ?

Приклад запитання: Визначте жанр твору.

Приклад запитання: Після цирку не лишилося й людини,яка б...

Приклад запитання: Як звали вчительку у оповіданні "Тут усе є?" Олександра Єфімова

Приклад запитання: До якого з творів можна віднести прислів'я: "Трудиться, як бджола"?

Приклад запитання: На що всі діти кинулися просити гроші у батьків?

Приклад запитання: Хто автор твору "Мрія Маляки"?

Приклад запитання: Розділ який ти читав називається...

Приклад запитання: 1. Хто прийшов до Равлика в гості?

Приклад запитання: Яку особливість мали дерев'яні чоловічки?

Приклад запитання: Прочитати уважно текст.Гроза Ця, доволі таки, повчальна історія відбулася влітку. Ще вранці яскраво світило сонечко, подував легенький вітерець і на небі не було ані хмаринки. Миколка, Надійка і Тимко ці літні дні старалися провести якомога цікавіше. Вони разом читали, дивилися дитячі фільми, допомагали дорослим. А сьогодні вирішили піти на луг. Там дуже красиво. Діти там уже були з батьками, а от самі наважилися піти вперше. Дорога була неблизька. Друзі жартували, розповідали цікаві історії. І от луг. Як тут красиво! Безліч пташиних голосів, найкрасивіші кольори переливаються у луговому килимі. Стоять поодинокі дерева, кидаючи свою тінь на траву. Діти так замилувалися красою, що й не помітили, коли небо закрила чорна хмара. Спочатку спалахнула блискавка, потім вдарив грім. Почалася гроза. Стало страшно, але ніхто не панікував. Тимко знав, що під час грози потрібно негайно вимкнути мобілки. А куди ж сховатися? - розвів руками Миколка. Під дерево ставати не можна – сказала Надійка. Нам вчителька розповідала, що блискавка може вдарити саме у дерево. Тому там стояти дуже небезпечно. Якщо немає де сховатися, потрібно лягти на землю і перечекати грозу. Так і зробили. Сильний дощ ішов недовго. Хмара пішла далі. Діти піднялися із землі. Вони були мокрі і налякані, але щасливі від того, що все закінчилося. Їм вдалося не розгубитися, а згадати все, про що розповідали дорослі. Все закінчилось добре. Про свою пригоду друзі розповіли батькам, однокласникам і вчительці.

Приклад запитання: Яке оповідання написала Наталя Олійник?

Приклад запитання: Хто головний герой оповідання "Парасолька"?

Приклад запитання: 1.Хто дійових осіб цієї казки.

Приклад запитання: Почитай текст. ДВІ БІЛОЧКИ.    Жили собі, були собі в густому лісі, у дуплах, дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді. І все те складала у своїй хатинці, у дуплі дерева.  А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати з галузки на галузку, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти — не журиться. Тож улітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь з дуба, то шишки з ялин і сосон, то корінці всякі. Погризе того, скубне цього — та й знову скаче собі весела, сита. Отже, ціле літо весело прожила.  Тим часом перша білочка, працьовита й дбайлива, наносила собі в дупло повно всяких харчів. Це на зиму придбала. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом, пушком і сухим листям, щоби було тепло та м'яко взимку. Та й дверцята приробила собі до свого дому. Добра була господиня.  Так пройшло тепле літо, в одної білочки — у праці, а в другої — в іграх.  Минула вже й дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете.Сидить у тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Усе літо на те працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м'яко їй, і тепло, і з'їсти є що. Спокійно живе собі.  Та не так жилося лінивій і недбайливій білочці. У її дуплі ні вікон, ні дверей. Не надбала. Ні харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє.  Сидить бідна білочка, голодна, змучена, змерзла, у клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема — усе замерзло. Хоч умирай із холоду та й голоду!  Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе чим-будь, у неї гори припасів. А влітку їй поверну».Іде вона до сусідки та й несміло стукає в двері.— Хто там?— Я, твоя сусідка!— Просимо, — кличе дбайлива білка і відчиняє двері.  Як поглянула на нещасну, худющу, напівмертву від холоду сусідку, то відразу все зрозуміла.— Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров'ячко. Та й разом зі мною живи. Мені скучно самій.  Засоромлена білка почала говорити:— Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо — знаєш — гуляла.— Нічого, — каже друга, — тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити.  Лінива на радощах обцілувала свою добру товаришку. І відтоді жили обидві білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчили працювати. Найближчого літа вона стала також старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.Визнач жанр прочитаного твору.

Приклад запитання: Прочитай уважно текст. ВИШЕНЬКА Жив собі на світі бідняк. І був у нього син Янош. Та такий ледачий був той Янош, такий лежень, що й розказати не можна. Цілісінький день лежить, з боку на бік перекидається. Скажеш зробити що-небудь — пальцем не поворухне, бровою не поведе. Якось сказав батько синові: — Ходім, сину, подивимось, що на білому світі робиться. І рушили вони в путь-дорогу. Ішли вони, йшли, і раптом бачить Янош: підкова лежить — корисна річ! Підняв би її Янош, та от біда — нагинатися ліньки. А батько його не полінувався — нагнувся, підкову підняв і заховав собі за пазуху. Незабаром прийшли вони в село. Зайшов батько до крамниці й дав крамареві підкову. — Ваша підкова коштує цілий гріш! — сказав крамар і дав біднякові монету. Пішли вони далі. А сонце високо в небі. Янош то на небо гляне, то навкруги роззирнеться — чи нема поблизу села або якої корчми. Уже й полудень настав, і обідати давно пора. Ох, як хочеться Яношу їсти, сил немає! Увійшли вони ще в одне село. Ідуть вулицею. По боках — хати, а на них стирчать димарі, мов вартові. Зрадів Янош! Та, мабуть, рано ще було радіти: димарі стирчать, а диму над ними нема. Всі вже пообідали. Зрозумів бідаха Янош, що піде він звідси, облизня впіймавши. Сумний ішов він селом, навіть на перехожих не дивився. Раптом на базарному майдані побачив Янош віз із вишнями. — Батьку, батьку! — загукав він. — Подивись-но, вишні! Адже гріш у тебе є? — Є, — сказав батько і підійшов до воза. Зрадів Янош, коли за гріш насипали їм цілу хустку ягід. Та рано ще було радіти: батько зав’язав хустку вузликом і пішов далі. Поплентався за батьком і Янош. Жде не діждеться, коли посідають вони під деревом, у затишку, та досхочу наїдяться вишеньок. А батько мовчить і йде далі. От зійшли вони зі шляху. Пішли чистим полем: навкруги трава й квіти. Ішов-ішов Янош за батьком, раптом бачить: упала вишенька на траву, лежить у зеленій траві, виблискує. Янош нагнувся, схопив вишеньку — і до рота. Ой, до чого ж добра! Соковита, м’ясиста, запашна! Дивиться — знову вишенька упала на траву. Знову нагнувся Янош, підняв її й з’їв. А старий іде-йде мовчки та ненароком і кине з хустки крізь дірочку вишеньку на траву. Одну загубить, другу, третю... Янош усі ягоди з’їв. Трохи перебив голод. Тоді батько озирнувсь на нього та й каже: — Бачиш, синку, тобі ліньки було раз нагнутися за підковою, а довелося дев’яносто дев’ять разів нагинатися, вклоняючись кожній вишеньці. Отак воно завжди буває з ледарями.(395 слів)Визнач жанр твору

Приклад запитання: Хто автор твору "Пригоди голубого папуги"?

Приклад запитання: Як ти розумієш вислів "літати у хмарах"?