Онлайн-тести з української літератури

Приклад запитання: Літературний рід твору "Вісім днів із життя Бурундука" - ...

Приклад запитання: Справжнє прізвище Лесі Українки

Приклад запитання: 1. Арсен вирушив:

Приклад запитання: Короткий гумористичний вірш, побудований на основі народного анекдоту, приказки чи прислів'я,- це

Приклад запитання: Співомовка - це

Приклад запитання: Позначити цитату, яка стосується Павлуся (Марина Павленко «Янголи для Павлуся Тичини»)

Приклад запитання: До якої літературної течії належать поезії Олександра Олеся "Чари ночі" та М. Вороного "Блакитна Панна"?

Приклад запитання: Невеликий епічний твір, у якому дотепно й незлобливо відтворено реальну дійсність з авторськими відступами й роздумами називається

Приклад запитання: Усний прозовий народнопоетичний розповіднийтвір казкового або фантастичного характеру про давноминулі подіїміфологічного змісту - це...

Приклад запитання: Родина Наталочки придбала

Приклад запитання: Справжнє прізвище Лесі Українки

Приклад запитання: Жанр твору «Інститутка» — це:

Приклад запитання: Літературний рід твору "Вісім днів із життя Бурундука" - ...

Приклад запитання: Стецько у творі «Сватання на Гончарівці» постає як...

Приклад запитання: Неправильним є твердження, що твір "Сватання на Гончарівці": 

Приклад запитання: Короткий гумористичний вірш, побудований на основі народного анекдоту, приказки чи прислів'я,- це

Приклад запитання: Один із жанрів драми, твір, що грунтується на гострих, непримиренних конфліктах, що зазвичай призводять до загибелі персонажів - це

Приклад запитання: За жанром твір "Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії" - це:

Приклад запитання: 1. Як з грецької мови перекладається слово «троп»?

Приклад запитання: Установити відповідність між назвою твору та автором1 «Дивак»2 «Чарівний талісман»3 «Пригоди Алі в країні Недоладії»4 «Лось»А. Всеволод НестайкоБ. Григір ТютюнникВ. Євген ГуцалоГ. Галина Малик

Приклад запитання: Ім'я героїні твору "Наймичка"

Приклад запитання: Доньку козака Хмари звали...

Приклад запитання: Головний герой твору А. Кокотюхи "Гімназист і Чорна Рука"

Приклад запитання: Автор твору "Вісім днів із життя Бурундука" - ...

Приклад запитання: Невеликий віршований, драматичний або прозовий твір із дотепним, комічним сюжетом.

Приклад запитання: Композиційною особливістю новели "Intermezzo" М.Коцюбинського є

Приклад запитання: Твір М. Вороного «Блакитна панна» належить до такої тематичної групи, як:

Приклад запитання: Оберіть між іменами та характеристикамиПоетеса та громадська діячка

Приклад запитання: Що шукали герої твору "Таємниця козацького скарбу"?

Приклад запитання: У бабусі Марфи - дві сестри-однолітки, груша й копанка. Копанку викопав і грушу посадив ще перший чоловік її Улас, який загинув у ту «германську» війну.«То ж мені од нього, молоденького, дариця аж до віку. Груша родить, ще й зараз родить, копанка не міліє, і вода близько, ключем достаю».Коли я вперше зайшов до бабусиного Марфиного двору, щоб напитися, то витягав воду тим «ключем» - вервечкою акацієвою, до якої приковано гак, закручений, як вус, щоб цеберку в воду не зронити.Тоді був серпень, і спека стояла така крута, що йдеш і млієш.«Чи не можна у вас напитися?» - спитав я у бабусі, що сиділа під грушею і вишивала сорочку.«Як не можна, то навіщо б я тоді отуто жила!»Вона хутенько підвелася, поклала шитво на траву і клубочком покотилася до хати по кухлик («Зараз кухлика винесу»). Вона була дуже згорблена, мовби нахилилася колись до грядки цибулину висмикнути та й уже не випросталася.Коли я тяг воду, цеберка спершу глухо стукнулася боком об грушки, що плавали у воді, аж тоді набралася, а коли пив з дерев’яного кухлика, бабуся сказала так лагідненько, так не нарошне вимовляючи слова: «Доброго здоров’я пивши. Та в таку годину йти - хіба не підіб’єшся, як сонце аж колеться гарячим», - і дивилася на мене знизу, з-під своєї згорбленості, і усміхалася мудро, як усміхаються лише старенькі та діти.Разом з водою я витяг з копанки і дві грушки.«Самі, чи що, падають у воду?» - спитав я.«Котра сама впаде, а то і я вкидаю, щоб холонули. Ось у полудень школярики йтимуть з учення, то до одної витягають, ласунці малі! Пригощайтеся в дорогу. Та ще ловіть, бо гарячі вони не такі».Вона вже знову сиділа під грушею і вишивала. Без окулярів. І я спитав, чи то ж їй добре бачиться.«А так, як замолоду, - сказала вона, не розхиляючись над шитвом. - Отам, як було мені сімдесят чи вже без одного не сімдесят п’ять, погано бачила, так погано, що очечки покійний сусіда мій Терешко, хай царствує, купив був, як їздив до Києва. А тепер бачу, як дівка!» - Бабуся Марфа засміялася тихенько, затишно і закивала головою над червоними хрестиками в манишці.«Скільки ж вам, мамо, зараз?»«Та як по-моєму, то без одного сто. А якби хто грамотніший прикинув, то, може, й сто з гачечком набралося б. Давно живу, забула вже й відколи. Трьох чоловіків своїх любеньких пережила. Скоро-скоренько і я до них піду. Піду, походжу, всіх трьох провідаю».«А котрого... найдужче б хотілося побачити?»«Усіх, сину. А зостануся коло останнього. До першого піду, то ще й не впізнає - молодесенький же! Навіщо, скаже, ти мені, бабо, здалася, іди собі геть! - Бабуся Марфа засміялася, аж чолом шитва дотулилася. - Другому до ніжок уклонилася би... Він тут недалеко лежить, у Гребенях. Під берегом, сердешного, знайшли пробитого наскрізь. Це як друга війна була. Я сама його поховала. Третій мені пара, хоч теж молодший уже за мене. Кував у кузні. Вийдеш, було, з хати і чуєш його молоточок. Уже й не дуже годився до роботи, а кував. Тоді погано йому, погано йому враз зробилося... Переказали мені люди, біжу до кузні, а його вже й назустріч везуть... Біля нього ляжу. Він упізнає, посунеться...».«Собі вишиваєте чи людям?»«Собі я вже все вишила, моя дитино. Людям. Хай носять та згадують бабу...»Падають навколо бабусі жовті грушки з груші: гуп-гуп, гуп-гуп м’яко в траву. Гарячі. Вона відкидає шитво, збирає їх і кидає в копанку, а червоні хрестики на сорочці сяють, сміються сонцеві, густі та дрібні.Коли я виходив з двору, бабуся Марфа провела мене до воріт і швидко-швидко впихала мені в кишені жовті гарячі грушки («Вони не заважать!»), а за нами йшов червоний півень у червоних «штанях» і сказав, як господар: токо-токо!...Цвіте при зорях бабусина Марфина груша, чорніє зеленим мохом солом’яний дах на низенькій хатині, а у вікнах поночі. Я стою проти її похилених воріт, і дивлюся у двір, і слухаю так пильно, що тільки серце своє чую. Невже пішла бабуся Марфа?..І раптом: токо-токо-токо! - півень у хлівці за грушею, - токо-токо! (Гр. Тютюнник).