Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: Якою мовою написана література народів світу?

Приклад запитання: Яку річку хотіла краще роздивитися Ганнуся?

Приклад запитання: За жанром "Мишкова каша" - це

Приклад запитання: Чому злякався герой зустрічних хлопців?

Приклад запитання: За жанром "Мишкова каша" - це

Приклад запитання: Гумор - це

Приклад запитання: За що фарбували паркан інші хлопці?

Приклад запитання: Хто автор казкової повісті "Чарлі і шоколадна фабрика?"

Приклад запитання: Що замовила дама Кларибель Садс у мудрого аптекара?

Приклад запитання: Періодичні видання - це ...

Приклад запитання: Хто був батьком князя Володимира?

Приклад запитання: Що подарували Мавпі на іменини?

Приклад запитання: Чому журнал має таку назву, "ДЖМІЛЬ"?

Приклад запитання: Казка це -....     

Приклад запитання: 1.Прочитай і визнач жанр твору "ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ" О. БусенкоЯ не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть вважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я до цього ставлюся скептично. Але помічав, що коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають. Якось Катя сказала мені:- Півнику (прізвище у мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови?- Я реаліст, - відповів їй, - тому про таке й не мрію.- А якщо я тобі допоможу? - не вгавала Мишка.- Почаклуєш? - запитав я.- Авжеж, тільки ти повинен виконати усі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з'явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати. А в п'ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанізна не запитала її:- Мишко, ти хочеш до дошки?- Ні, це не я, а Півник хоче.- Ну що, Півнику, йди відповідай, - сказала вчителька. І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала:- Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів. Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла:-  Віддавай брелок, ти обіцяв.А я не сперечався.Через кілька днів Мишка знову запитала мене:- Одинадцять балів з історії хочеш?- Це теж можливо? - засумнівався я.- Авжеж! - відповіла Мишка впевнено.І все повторилося. Я вивчив параграф з історії. Мишка перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за одинадцяткою.Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступній чверті я став відмінником.У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви.

Приклад запитання: 1.Прочитай і визнач жанр твору "ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ" О. БусенкоЯ не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть вважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я до цього ставлюся скептично. Але помічав, що коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають. Якось Катя сказала мені:- Півнику (прізвище у мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови?- Я реаліст, - відповів їй, - тому про таке й не мрію.- А якщо я тобі допоможу? - не вгавала Мишка.- Почаклуєш? - запитав я.- Авжеж, тільки ти повинен виконати усі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з'явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати. А в п'ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанізна не запитала її:- Мишко, ти хочеш до дошки?- Ні, це не я, а Півник хоче.- Ну що, Півнику, йди відповідай, - сказала вчителька. І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала:- Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів. Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла:-  Віддавай брелок, ти обіцяв.А я не сперечався.Через кілька днів Мишка знову запитала мене:- Одинадцять балів з історії хочеш?- Це теж можливо? - засумнівався я.- Авжеж! - відповіла Мишка впевнено.І все повторилося. Я вивчив параграф з історії. Мишка перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за одинадцяткою.Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступній чверті я став відмінником.У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви.

Приклад запитання: Прочитай і визнач жанр твору "ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ" О. БусенкоЯ не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть вважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я до цього ставлюся скептично. Але помічав, що коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають. Якось Катя сказала мені:- Півнику (прізвище у мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови?- Я реаліст, - відповів їй, - тому про таке й не мрію.- А якщо я тобі допоможу? - не вгавала Мишка.- Почаклуєш? - запитав я.- Авжеж, тільки ти повинен виконати усі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з'явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати. А в п'ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанізна не запитала її:- Мишко, ти хочеш до дошки?- Ні, це не я, а Півник хоче.- Ну що, Півнику, йди відповідай, - сказала вчителька. І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала:- Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів. Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла:-  Віддавай брелок, ти обіцяв.А я не сперечався.Через кілька днів Мишка знову запитала мене:- Одинадцять балів з історії хочеш?- Це теж можливо? - засумнівався я.- Авжеж! - відповіла Мишка впевнено.І все повторилося. Я вивчив параграф з історії. Мишка перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за одинадцяткою.Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступній чверті я став відмінником.У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви.

Приклад запитання: Казка, що має автора, називається...

Приклад запитання: Якими були динозаври?

Приклад запитання: 1. Найди утверждение, которое соответствует содержанию прочитанного текста

Приклад запитання: Усна народна творчість об'єднує:

Приклад запитання:  Прочитай текст мовчки, засікаючи час твого читання. Час читання округлити ( наприклад, від 4хв до 4хв29с = 4 хвилин, від 4хв30с до 5 хв = 5 хвилин)Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка - її мрія здійснилася!Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:- Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!- Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов'язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!Вони вийшли з квартири. Денис - за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді - своєму, власному, а зараз поїду.Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скрутила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.- Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, - тихо промовила Катруся.За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда - врізався в дерево.- Не переживай! На моєму їздитимеш - поділимося якось.Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але відразу йому стало соромно, що от він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.

Приклад запитання: 1. Коли каталися на велосипедах Костик і Данило?

Приклад запитання: Ви прочитали розділ:

Приклад запитання: З якої повісті Володимира Рутківського історія "Як складають вірші"?

Приклад запитання: Зраділа вона гостям, привітала, посадила у вітальні. Про кого це?

Приклад запитання: Прочитайте уважно текст, порахувавши кількість прочитаних слів за хвилину.БЕЗСМЕРТНИЙ РОМАН ДАНІЄЛЯ ДЕФОДанієль Дефо"Робінзон" з’явився на світ, коли його творцеві було майже шістдесят років. Щоправда, літературне ім’я — і досить гучне — він уже мав, але який же непростий був його шлях до написання свого безсмертного творіння! Непростий, як і вся його літературна кар’єра, як і все його життя.Народився Данієль Дефо наприкінці 1659 чи на початку 1660 року — точна дата біографам невідома. Його батько був дрібний торговець Джеймс Фо ("престижну" частку "де" додав до свого прізвища Данієль вже сам).Майбутній письменник здобув освіту у відомій пуританській академії Чарлза Мортона в Стоук-Ньюінгтоні, де вивчав богослов’я, а також мови, класичні та нові, історію, географію й математику. Батько хотів бачити свого сина священиком, але Данієль розміркував інакше. Його вибір був підказаний не лише індивідуальними природними нахилами, а й своєрідністю тогочасного складного періоду в історії Англії. Юнак з головою поринув у сферу приватного підприємництва й торгівлі. Успішного й процвітаючого комерсанта з нього не вийшло: зазнав він і дрібних поразок, і великого банкрутства.В 1690-ті роки невдатний комерсант знайшов для себе нове поле діяльності — літературне.Всесвітньо відома книга англійського письменника Данієля Дефо про пригоди Робінзона Крузо була написана дуже давно — більше двохсот років тому. За своє довге життя Данієль Дефо написав чимало інших книг, проте жодна з них не зазнала такого успіху, як "Робінзон Крузо". Можна з упевненістю стверджувати, що ця книга відома всьому світові! А тему для роману письменникові підказало саме життя…Англійський корабель-вітрильник під назвою "П’ять портів" опісля тривалих блукань, сповнених поневірянь і пригод, нарешті кинув якір поблизу архіпелагу Хуан-Фернандес біля берегів південноамериканської країни Чилі…Здавалось би, украй виснаженому екіпажеві вітрильника можна було нарешті відпочити. Але де там!Уже вкотре до капітана "П’яти портів" Томаса Страдлінга почав присікуватися його горе-помічник, штурман Олександр Селькірк, відомий усім матросам своєю злостивою та задерикуватою вдачею…Зрештою, після тривалих з’ясувань стосунків, поміж моряками — капітаном і штурманом — виникла гаряча сварка.Як відомо, за суворими морськими законами будь-які сварки під час плавання категорично заборонялися, а коли вони й виникали, то їхні учасники безжально каралися всім екіпажем!Та цього разу все скінчилося по-іншому…У розпалі сварки штурман вигукнув: "Та я ліпше залишуся на цьому безлюдному острові, ніж попливу далі з таким недолугим капітаном, як Ви, сер Томас Страдлінг!" Знав би штурман, до чого призведуть його слова, що так безтямно вихопилися з його вуст, то, напевне, повернув би їх назад!.. А скінчилося все тим, що капітан підловив штурмана на слові — і висадив Селькірка на один із островів архіпелагу. Зрозумівши нарешті, у яку халепу він утрапив, штурман у відчаї кинувся в море, довго плив за кораблем, кричав — скільки сил, захлинався солоними морськими хвилями, благав, розмахуючи руками, аби його не кидали напризволяще, та все було марно… Невдовзі вітрильник "П’ять портів" зник за видноколом — але без свого штурмана Олександра Селькірка, який зостався на острові сам-один…Сталася ця пригода у 1704 році. Минуло чотири роки і п’ять місяців, які Селькірк прожив на безлюдному острові у цілковитій самоті, поки його не помітив і не підібрав інший корабель. Напевне, самотнє життя на безлюдному острові багато чого навчило колишнього задираку: з новим капітаном корабля, котрий порятував бідолашного моряка, Селькірк проплавав-промандрував чимало років, допоки не повернувся до рідної Англії.Ця жорстока і повчальна пригода стала відомою англійському письменникові Данієлю Дефо, і на її основі він написав роман, який назвав "Життя та незвичайні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, описані ним самим".Уже по виході книги вона зробилася відомою майже всім письменним англійцям, а невдовзі и почали перекладати іншими мовами, і книга розпочала свої мандри світом…Сьогодні "Пригоди Робінзона Крузо" — одна з найулюбленіших книг і дітей, і дорослих. І якщо ви досі не прочитали її, негайно виправте свою помилку — не пожалкуєте!Давно переступивши через усі національні й державні кордони, перший і найкращий роман Данієля Дефо витримав найважче для творів мистецтва випробування — випробування часом.Скільки слів за одну хвилину ти прочитав?

Приклад запитання: Що запропонувала Галина Іванівна? - У нас малювання на четвертому уроці? - А що, як ми проведемо цей урок надворі? - Сьогодні гарна погода?

Приклад запитання: Хто з поетів порекомендував Анатолію Костецькому писати для дітей ?

Приклад запитання: Де з'явилися перші "книжки"?