Онлайн-тести з літературного читання 4 клас

Приклад запитання: Хто герої цієї казки? 

Приклад запитання: Кир Булычёв -

Приклад запитання: № 1 Прочитай текст вголос протягом 1 хвилини, порахуй слова і запиши кількість прочитаних слів.№ 2 Прочитай весь текст вголос.№ 3 Пройди тест. ЧубчикЖили собі шпаки. Батько і мати маленьким їсте носили, співати по-шпачиному навчали. Злагода й мир панували в шпаківні.У найменшенького шпаченяти був невеликий чубчик. Тож і назвали його Чубчиком. Чубаті шпаки — дивина. Тож Чубчик так запишався, що почав із зневагою стави­тися до своїх братиків і сестричок.Одного ранку Чубчик почув спів соловейків, які витьох­кували в саду. І так йому сподобався той спів, що аж само­му захотілося так заспівати.—    Мамо, я хочу соловейком стати, — сказав Чубчик.—     Соловейком, сину, треба народитися, — пояснила шпачиха.—    А я хочу навчитися так гарно співати, як солов'ї! — наполягав Чубчик.—     Спочатку навчися свистіти по-шпачиному, — про­мовила мати.—     Набрид мені ваш свист! — гукнув Чубчик на весь сад. — Не хочу довіку вас чути!—   Сину, хіба так можна про свій рід казати? — злякано просвистіла шпачиха.—   Не хочу такого роду! — кричав шпачок. — Вас і люди не слухають так, як соловейків.—     Що ти говориш, сину, — промовила зі сльозами на очах мати. — Ранньою весною прилітаємо ми, коли снігу ще багато на полях і в лісах. Як радіють діти і дорослі, коли почують наш свист. Люди кажуть, що на крилах ми їм весну несемо. Хіба цим не треба пишатися? Хіба наш спів гірший, ніж в інших птахів?Довго шпачиха навчала розуму сина. Та Чубчик не слу­хав. Змахнув крильми — і подався в садок до Соловейка. Знайшов там найстаршого Солов'я, який сидів на гілці бузини, привітався й попросив:—   Соловейку, навчи мене співати по-своєму.Соловейко здивовано глянув на Чубчика й запитав:—    Чого це тобі раптом захотілося по-солов'їному спі­вати?—    Бо набридли мені шпаки з їхнім свистом, — відповів Чубчик. — Мені до вподоби солов'їна пісня, якою ваш рід людей звеселяє.—      Ще не чув, щоб пташки цуралися свого роду, — поважно промовив Соловейко. — Бо споконвіку так ведеться, що шпак співає по-шпачиному, а соловей — по-солов'їному. Але коли тобі так захотілося навчитися співати по-нашому, то зоставайся.Усю весну навчався в Соловейка Чубчик, та нічого в нього не виходило. Він розучився свистіти по-шпачиному і не навчився співати по-солов'їному. Тільки й того, що запам'ятав «тьох-тьох-тьох».Потім Чубчик усе літо вчився в інших птахів. У Синиці, у Ворони і в Горобців. Та вивчив лише «цінь-цінь», «кра- кра», «жив-жив».Шпачкові здалося, що тепер він найрозумніший серед птахів.Якось Чубчик побачив на ясені силу-силенну шпаків. Вони висвистували один поперед одного, бо прощалися з рідним краєм до наступної весни. Збиралися у вирій.Прилетів до них і Чубчик. Він гордо глянув на батька й матір, братів і сестер, сів на самісінький вершечок осо­кора і заверещав:—   Фіють-фіють, кра-кра-кра, тьох-тьох-тьох, жив-жив, цінь-цінь, жив-жив, кра!Шпаки принишкли, слухаючи Чубчика. А коли той утомився верещати, птахи так зареготали, що аж затремтіли дерева. Соловей сміявся, аж за боки брався. У синиць від реготу аж сльози виступили на очах, а горобці так похрипли, що не могли й слова вимовити. Чубчик із сорому ледь не звалився з осокора. Присоромлений, осміяний, він повернувся додому.— Що будемо робити, сину? — запитали батьки.— Буду слухати вас.— Хоч і пізно, сину, але добре, що за розум нарешті берешся.   За Миколою Магерою

Приклад запитання: Як звали письменника, який друкував свої твори під псевдонімом Льюїс Керролл ?

Приклад запитання: Кто автор произведения "Авгиева лаборатория"?

Приклад запитання: Чому навчилася головна героїня оповідання "Я зніматимуся в кіно" з індійських фільмів?

Приклад запитання: Хто є головними героями оповідання?

Приклад запитання: Прочитай і визнач жанр твору "ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ" О. БусенкоЯ не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть вважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я до цього ставлюся скептично. Але помічав, що коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають. Якось Катя сказала мені:- Півнику (прізвище у мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови?- Я реаліст, - відповів їй, - тому про таке й не мрію.- А якщо я тобі допоможу? - не вгавала Мишка.- Почаклуєш? - запитав я.- Авжеж, тільки ти повинен виконати усі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з'явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати. А в п'ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанівна не запитала її:- Мишко, ти хочеш до дошки?- Ні, це не я, а Півник хоче.- Ну що, Півнику, йди відповідай, - сказала вчителька. І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала:- Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів. Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла:-  Віддавай брелок, ти обіцяв.А я не сперечався.Через кілька днів Мишка знову запитала мене:- Одинадцять балів з історії хочеш?- Це теж можливо? - засумнівався я.- Авжеж! - відповіла Мишка впевнено.І все повторилося. Я вивчив параграф з історії. Мишка перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за одинадцяткою.Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступній чверті я став відмінником.У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви.

Приклад запитання: Ким пишалася вся Німеччина?

Приклад запитання: Продовж речення.Із покоління в покоління в багатьох українських родинах передається . . .

Приклад запитання: Справжнє прізвище письменника

Приклад запитання: Хто автор твору "Конкурс пісні"?

Приклад запитання: Пригадайте вірш "Найрідніші голоси" Г.Чубач. Між ким відбувається розмова?

Приклад запитання: 1.Читаємо текст вголос 1 хвилину.2. Визначаємо кількість прочитаних слів.3. Дочитуємо текст до кінця. 4. Відповідаємо на запитання.ЧОМУ ХВОЙНІ ДЕРЕВА НЕ СКИДАЮТЬ НА ЗИМУ СВОГО ЛИСТЯБуло це під осінь. Пташки відлітали у вирій. Одна пташка скалічила собі крильце і не могла відлетіти. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в нашім краї.— Найкраще мені буде у лісі,— думає пташечка.— Деревина має гарне, густе листя, допоможе мені і дасть раду, як і що робити, коли сніги випадуть і мороз потисне.Першим ділом вона звернулась до берези.— Прекрасна березо,— сказала пташечка,— у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках. (75)— Ні,— відповіла береза.— Ми тут у лісі маємо своїх лісових пташок, (85) яким мусимо допомагати.Пішла пташечка до дуба просити про допомогу. (95) Дуб також відмовив їй. Він боявся, що пташечка поклює жолуді.Просила пташечки й інші дерева, але всі вони не прийняли її під свій захист. Зажурилася вона, вирішила піднятися високо у небо.Аж тут почувся голос:— Пташко, куди ти хочеш летіти?— Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені,— відповіла пташечка.— Тоді йди до мене,— сказала ялинка.— Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму.— І я тобі допоможу,— відізвався ялівець. Можеш ласувати цілу зиму моїми ягодами.Так оселилась наша пташечка на гілочках привітної ялинки, а ялівець годував її своїми ягодами.Одного дня подув вітер, заморозив листя. Усі дерева стали сумні, втратили зелені листочки.— Чи можу я заморозити листя всіх дерев? — спитав вітер Мороза, який володів землею.— Ні,— сказав зимовий цар.— З дерев, які дали бідній пташині притулок, не можна листків струшувати.І від того часу з ялини, сосни, ялівцю не опадає листя. Стоять вони вічно зеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди. (244 слова)

Приклад запитання: Познач яке значення в тексті має слово ДРУЖИНА

Приклад запитання:  Прочитай текст мовчки, засікаючи час твого читання. Час читання округлити ( наприклад, від 4хв до 4хв29с = 4 хвилин, від 4хв30с до 5 хв = 5 хвилин)Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка - її мрія здійснилася!Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:- Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!- Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов'язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!Вони вийшли з квартири. Денис - за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді - своєму, власному, а зараз поїду.Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скрутила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.- Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, - тихо промовила Катруся.За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда - врізався в дерево.- Не переживай! На моєму їздитимеш - поділимося якось.Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але відразу йому стало соромно, що от він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.

Приклад запитання:  Прочитай текст мовчки, засікаючи час твого читання. Час читання округлити ( наприклад, від 4хв до 4хв29с = 4 хвилин, від 4хв30с до 5 хв = 5 хвилин)Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка - її мрія здійснилася!Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:- Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!- Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов'язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!Вони вийшли з квартири. Денис - за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді - своєму, власному, а зараз поїду.Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скрутила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.- Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, - тихо промовила Катруся.За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда - врізався в дерево.- Не переживай! На моєму їздитимеш - поділимося якось.Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але відразу йому стало соромно, що от він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.

Приклад запитання: Яку з ознак справжньої дружби продемонстрували дійові особи твору?

Приклад запитання: Якою мовою написана література народів світу?

Приклад запитання: Прочитай і визнач жанр твору "ЯК Я СТАВ ВІДМІННИКОМ" О. БусенкоЯ не вірю ні в які чудеса. На відміну від моєї сусідки по парті Каті Мишки. Вона навіть вважає, що й сама вміє трохи чаклувати. Звісно, я до цього ставлюся скептично. Але помічав, що коли Катя не хоче, щоб її викликали до дошки, вона щось шепоче собі, і її не викликають. Якось Катя сказала мені:- Півнику (прізвище у мене таке), хочеш одержати одинадцять балів з української мови?- Я реаліст, - відповів їй, - тому про таке й не мрію.- А якщо я тобі допоможу? - не вгавала Мишка.- Почаклуєш? - запитав я.- Авжеж, тільки ти повинен виконати усі мої умови. І якщо у твоєму щоденнику з'явиться одинадцятка, то віддаси мені свій брелок для ключів.Я погодився. Бо впевнений, що швидше вся школа ходитиме на головах, ніж Леся Степанівна виведе в журналі навпроти мого прізвища одинадцять. Мишка загадала мені на завтра вивчити параграф 27 і розповісти їй. Наступного дня після уроків вона прискіпливо питала мене, ще й диктант примусила написати. А в п'ятницю був урок української мови. Я, чесно кажучи, хвилювався і не насмілювався підняти руку. Допомогла Катя, вона весь час штовхала мене в бік, аж поки Леся Степанівна не запитала її:- Мишко, ти хочеш до дошки?- Ні, це не я, а Півник хоче.- Ну що, Півнику, йди відповідай, - сказала вчителька. І я пішов. Коли я розповідав, Леся Степанівна здивовано дивилася на мене. Потім сказала:- Півнику, я приємно вражена і з задоволенням ставлю тобі одинадцять балів. Коли я сів за парту, Мишка одразу ж прошепотіла:-  Віддавай брелок, ти обіцяв.А я не сперечався.Через кілька днів Мишка знову запитала мене:- Одинадцять балів з історії хочеш?- Це теж можливо? - засумнівався я.- Авжеж! - відповіла Мишка впевнено.І все повторилося. Я вивчив параграф з історії. Мишка перевірила, я одержав гарну оцінку. А потім почав отримувати одинадцятку за одинадцяткою.Довелося віддати Мишці свій рожевий фломастер, гумку і ще багато чого. Зате в наступній чверті я став відмінником.У чаклунство я не вірю, але пояснити те, що сталося, не можу. Спробуйте ви.

Приклад запитання:  Прочитай текст мовчки, засікаючи час твого читання. Час читання округлити ( наприклад, від 4хв до 4хв29с = 4 хвилин, від 4хв30с до 5 хв = 5 хвилин)Тієї осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя! У її старшого братика Дениса давно вже був великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед.Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою.А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, лискучого червоного велосипедика. Ох і щаслива була дівчинка - її мрія здійснилася!Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:- Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!- Синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов'язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, ходімо вчитися!Вони вийшли з квартири. Денис - за ними. Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо. Мовляв, от я сиджу на велосипеді - своєму, власному, а зараз поїду.Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська скрутила кермо і наїхала пряменько на дерево. Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві й тільки кліпала очима.- Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити, - тихо промовила Катруся.За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці й здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, й до магазину на ньому їздила. Вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений, бо зламав свого велосипеда - врізався в дерево.- Не переживай! На моєму їздитимеш - поділимося якось.Денис аж очі витріщив на сестру від подиву. Але відразу йому стало соромно, що от він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді, а тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.

Приклад запитання: До якого жанру належить прочитаний твір?

Приклад запитання: Байка - це...

Приклад запитання: Де відбувалися події в оповіданні "Мишкова каша"?

Приклад запитання: До якого літературного жанру належить твір "Тут усе є"

Приклад запитання: Оберіть дійових осіб твору:

Приклад запитання: Ліна Василівна Костенко - це ...

Приклад запитання: 1. Де Костик побачив ліс?

Приклад запитання: Хату вважали житлом лише відтоді, коли

Приклад запитання: Прочитай текст вголос 1 хвилину. Порахуй кількість прочитаних слів, познач. Дочитай текст до кінця і дай відповіді на запитання.ЧОМУ ХВОЙНІ ДЕРЕВА НЕ СКИДАЮТЬ НА ЗИМУ СВОГО ЛИСТЯ(Легенда)Було це під осінь. Пташки відлітали у вирій. Одна пташка скалічила собі крильце і не могла відлетіти. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в нашім краї.— Найкраще мені буде у лісі,— думає пташечка.— Деревина має гарне, густе листя, допоможе мені і дасть раду, як і що робити, коли сніги випадуть і мороз потисне.Першим ділом вона звернулась до берези.— Прекрасна березо,— сказала пташечка,— у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках.— Ні,— відповіла береза.— Ми тут у лісі маємо своїх лісових пташок, яким мусимо допомагати.Пішла пташечка до дуба просити про допомогу. Дуб також відмовив їй. Він боявся, що пташечка поклює жолуді.Просила пташечки й інші дерева, але всі вони не прийняли її під свій захист. Зажурилася вона, вирішила піднятися високо у небо.Аж тут почувся голос:— Пташко, куди ти хочеш летіти?— Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені,— відповіла пташечка.— Тоді йди до мене,— сказала ялинка.— Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму.— І я тобі допоможу,— відізвався ялівець. Можеш ласувати цілу зиму моїми ягодами.Так оселилась наша пташечка на гілочках привітної ялинки, а ялівець годував її своїми ягодами.Одного дня подув вітер, заморозив листя. Усі дерева стали сумні, втратили зелені листочки.— Чи можу я заморозити листя всіх дерев? — спитав вітер Мороза, який володів землею.— Ні,— сказав зимовий цар.— З дерев, які дали бідній пташині притулок, не можна листків струшувати.І від того часу з ялини, сосни, ялівцю не опадає листя. Стоять вони вічно зеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди. (244 слова)