Онлайн-тести з літературного читання

Приклад запитання: Марія Чумарна "Товар і покупець" - це..

Приклад запитання: Як звали англійця?

Приклад запитання: Серед котів відбувся конкурс

Приклад запитання: Як звали близнят?

Приклад запитання: Прочитай текст мовчки чи пошепки.                           Прогаяний день     Мама йшла на роботу рано, до сходу сонця. Вона розбудила Петрика й сказала:— Сьогодні в тебе почалися канікули. Але гаяти часу не можна. Ось тобі робота на сьогодні: посади біля хати дерево й прочитай книгу про Далекі Сині Гори.    Мама показала, де посадити дерево, поклала на стіл книжку про Далекі Сині Гори й пішла на роботу.     Петрик подумав: «Посплю ще трохи». Ліг, задрімав, потім заснув міцно-міцно і снилося йому: біля хати виросло дерево, яке він посадив, а Далекі Сині Гори стали зовсім недалекі й стоять над самісіньким ставком.      Прокинувся Петрик — ой, лишенько! Сонце вже серед неба.      Хотів зараз же до роботи взятися, та подумав: «Ще встигну...»      Сів під грушею. Думає: «Ось посиджу трохи та й почну».      Потім пішов у садок, ягоди їв, за метеликом ганявся, потім знову під грушею сидів.    Прийшла мати ввечері й каже:— Показуй, що зробив, сину.   А Петрикові нічого показати. Соромно йому й матері у вічі дивитися.— Ходімо, сину, покажу тобі, що люди зробили за той день, що ти прогаяв.   Узяла мама сина за руку й повела. Підводить до одного поля й показує:— Учора тут була стерня, а сьогодні рілля. Тут працював тракторист. А ти байдики бив.     Підвела до колгоспного двору, показує багато-багато ящиків із помідорами й каже:— Ці помідори вранці були на полі, а тепер у ящиках. Завтра їх повезуть у місто. Це робила я з жінками. А ти байдики бив.     Підвела до великої-великої купи зерна.— Це зерно вранці було в колосках. Хліб скосили й змолотили, зерно привезли на тік. А ти байдики бив.      Підвела до стінки, вимуруваної із цегли.— Тут вранці був тільки гранітний фундамент, а тепер мур стоїть. Це муляри працювали. А ти байдики бив.       Підвела до великого кам'яного будинку, зайшла із сином. На полицях — паляниці, калачі. Усе пахло хлібом.— Це пекарня,— сказала мама,— Ці хлібини вранці були ще борошном, а тепер сам бачиш. Цілий день трудилися пекарі. А ти байдики бив.       От що таке прогаяний день. ( 326 слів)                                                     В.Сухомлинський1. До якого жанру відноситься прочитаний твір?

Приклад запитання: Який жанр твору?

Приклад запитання: Хто є автором повісті "Гуси-лебеді летять"?

Приклад запитання: Сонячним ранком Дівчинка вийшла погулятися

Приклад запитання: Кого обирали звірі?

Приклад запитання: Дітей звали

Приклад запитання: Твори Василя Сухомлинського "А хто ж вам казку розповідає, бабусю?" та "Дивний мисливець" за жанром є ...

Приклад запитання: Хто є автором оповідання «Щасливий день»?

Приклад запитання: Річка текла серед...

Приклад запитання: Яка головна думка твору "Красиві слова і красиве діло"?

Приклад запитання: Де жила черепаха?

Приклад запитання: На кого хотіла бути схожою маленька Жирафочка?

Приклад запитання: Скільки доньок було у господаря?

Приклад запитання: Як називається текст, який ти прочитав або прочитала?

Приклад запитання: «Стрімкий, як вітер» - це

Приклад запитання: Як звали головних героїв твору?

Приклад запитання: Скільки братиків і сестричок було в Тіма?

Приклад запитання: Який жанр твору "Півтора бажання"?

Приклад запитання: Де жила криниця?

Приклад запитання: Як вишиванка передається у родинах?

Приклад запитання: Де знаходитьс я країна Диварликів?

Приклад запитання: Який розділ завершує підручник з літературного читання за 4 клас?

Приклад запитання: 1. Прочитай текст вголос протягом 1 хвилини, порахуй слова і запиши кількість прочитаних слів. 2. Дочитай весь текст вголос до кінця.3. Пройди тест. Як Миколка став хоробрим (Василь Сухомлинський) Миколка прийшов сьогодні до школи дуже рано. На лавці під високою тополею сиділо двоє дівчаток. Вони дивилися на дерево. Щось зацікавило їх там. В очах дівчаток хлопчик помітив тривогу.Коли це знялася пташка, забилася, запищала тривожно. І тої ж миті перед лавкою щось упало. Миколка зрозумів: пташеня випало з гнізда, а мати його тепер у розпачі.Одна дівчинка взяла пташеня й каже:– Якби ж це хто сміливий був зараз у школі... він би поліз на дерево й поклав пташеня в гніздо. Миколка був дуже боязкий, але слова дівчинки вразили його. Невже вона вважає його боягузом?– Я полізу, – сказав Миколка.– Ти? – запитали дівчатка й з подивом глянули на хлопчика. Миколка поклав пташеня за пазуху й поліз на тополю. Від страху в нього тремтіли руки й ноги, але він ліз усе вище й вище. Поклав Миколка пташеня в гніздо, а сам спустився додолу. Дівчатка дивилися на нього захоплено.1. Обери кількість прочитаних тобою слів за хвилину.

Приклад запитання: Прочитай текст протягом 3 хвилин, порахуй слова і запиши кількість прочитаних слів. Покинуте гніздоУ Матросовому яру поросли густі, кулючі кущі терну. Усі чомусь їх обходять. А мені захотілось дізнатись, що між ними, адже дзвінко співає там якась голосиста пташка. Той спів не раз я слухав, а тепер не чути.Розгорнув кущ, другий. Нічого, тільки кропива внизу жалка - попекла ноги. Розгорнув третій кущ, а перед моїм обличчям якась пташка як пурхне, аж душа заніміла.Дивлюсь: гніздечко маленьке, а в нім - п′ятірко голубих, як намистинки, яєчок. Про свою знахідку я розповів Миколці.- Не вигадуй, - зблиснули Миколчині очі. - Злови пташку, тоді повірю.- Як зловити? Адже вона пташенят висиджує.- Отож і зловити її в цей час найлегше, яєчок своїх вона не покине.Послухав я Миколки. Став стежити за пташиним гніздечком.Одного разу підкрався до куща, у якому звила пташка гніздечко, а вона сидить, ніби й не помічає мене. Простягнув руку й накрив долонею пташину. Аж тільки тоді вона затріпотіла з переляку. Але я, радий, що тепер доведу Миколці, пташку не випускав. Вона пручалася, щипала дзьобиком за пальці, а я забрав її та й поніс додому. А тут сусідський хлопець:- Так ти - справжній живодер! - каже. - Покажи пташку батькові. Як на лихо, тут і батько підходить. Я до нього:- А в мене ось пташка!- Звідки вона в тебе? - не повірив батько.Я й признався, де її зловив. Дісталося ж мені тоді на горіхи!- Зараз же віднеси її до гнізда! Це ж мати, вона виведе маленьких пташенят, і її сім′я буде більша. Розумієш?З великою досадою ішов я в Матросів яр. Ось і кущі терну. Садовлю пташину в гніздо, а вона - кулею в небо, більше я й не бачив її. Відбилася вона від свого гнізда. А блакитні яєчка так і пропали.Тепер я не ходжу тією стежкою, що біля тернових кущів, але мені й досі щемлять пальці, які щипала пташка, вириваючись на волю. Так легковажно я її скривдив! Отже недарма кажуть: "Не слухай чужого розуму..." Я вже нікого й не слухаю. Хоч би там що!З тих пір я ніколи не заглядаю в пташині гнізда, бо збагнув: то велика таємниця.

Приклад запитання: № 1 Прочитай текст вголос протягом 1 хвилини, порахуй слова і запиши кількість прочитаних слів.№ 2 Прочитай весь текст вголос.№ 3 Пройди тест. ЛЬОНОКРосла в саду дуже красива яблунька. Весною вона вкривалась рожевим цвітом, а влітку на її гілках наливалися червонобокі яблука.Але цієї весни яблунька ні листя, ні квітів не випустила. Стояла якась сумна, невесела, аж похилилася, бідолашна.- Ось я її поправлю, - сказала Катруся. - Нехай вона не хилиться, а стоїть рівненько-рівненько.Дівчинка підійшла до яблуньки і почала вирівнювати. Але деревце замість того, щоб стояти прямо, зовсім вилізло із землі. Катруся від несподіванки аж скрикнула. Тато і мама теж злякались, бо такого в них ще не траплялося. Оглянули вони деревце і побачили, що всі корені в нього погризені, сліди на них, як ото від мишачих зубів.Але, як потім з’ясували, шкоди наробили не миші, а водяний щур, звірина така, схожа на пацюка. Тоді вони втрьох почали шукати нору того щура. Де тільки її не шукали, та так і не знайшли. Пожурилися за яблунькою, але що вдієш, жалем біді не зарадиш - це ж ясно. Довелося миритися з утратою.Невдовзі після того Катруся з татом ішли садком і раптом побачили, як маленький кошлатий звірок шмигнув біля сарайчика і за одну мить зник під колодками, що лежали вздовж стіни.- Це ж, мабуть, отой щур сховався, - зашепотіла збуджено Катруся. - Татусю, давай спіймаємо його!Він узяв під кущем винограду палицю і навшпиньки підійшов до колодок. Заглянув туди і бачить: сидить звірок, голову сховав, а спину свою кошлату назовні виставив.«Ну, не будемо ловити ґав», - подумав тато, підняв догори палицю.Замахнувся, а рука чомусь не опускається, ніби щось її стримує і підказує: не поспішай, краще роздивися, що воно таке!Колодок під стіною було три. Скинув тато верхню - звірок поворухнувся, але не втік, тільки щільніше припав до землі. Тоді Катрусин тато почав відсувати другу колодку. І лиш відсунув трохи — звірок повернув голову і так глянув на нього, що тато аж одхилився - такий несподіваний був той погляд. Очі у звірка, виявилось, зовсім голубі, великі і чисті-чисті.Катруся теж побачила його очі, скам’яніла на мить, потім як закричить:Та це ж кошеня!І вона не помилилася. То справді було кошеня. Волохате, гарне - сибірської породи. Дощ, який ішов перед тим, намочив його, розкошлав, ото ж воно й здалося їм водяним щуром.Зрозуміло, що кошеня вони забрали собі й назвали його Льонком - за чисті голубі очі. Іван Сенченко

Приклад запитання: Яка головна думка твору "Красиві слова і красиве діло"?