Онлайн-тести з літературного читання

Приклад запитання: З ким Андрійко вийшов на прогулянку в парк?

Приклад запитання: Розділ називається:

Приклад запитання: Яка казка називається народною?

Приклад запитання: Олена Харченко                    Чому треба слухатися маму? Якби Дениско слухався маму, з ним ніколи б не сталася така пригода. Одного разу, перед новорічними святами хлопчик гуляв поблизу річки. Мороз на вулиці був сильний і вода у річці давно замерзла. Денискові дуже хотілося побігати по річковій кризі, а ще краще покататися на ковзанах.- Я тільки один разочок, ніхто й не дізнається, - сказав Дениско і чимдуж побігдодому за ковзанами. Тихенько зайшов хлопчик до кімнати. Узув новенькі ковзани, узяв із собоюхокейну ключку, яку дідусь подарував йому на день народження, вийшов так, аби матуся не почула. За кілька хвилин добіг Дениско до річки. Швиденько став на кригу й поїхав насвоїх ковзанах. Спочатку Денискові було страшно відходити далеко від берега:хлопчик катався по краю річкової криги. Потім він так захопився катанням, що й не помітив, як опинився на середині річки. Біля берега крига здавалася Денискові дуже міцною. А на середині річки хлопчик раптом почув, як лід потріскує під його новенькими ковзанами.-"Ой, що ж робити?" - тільки й устиг подумати Дениско. Тонкою виявилася крига на середині річки. Тріснула вона під Денисковимиковзанами. Хлопчик опинився у холодній крижаній воді. На Денискове щастя, саме у цей час повз річку проходили дорослі хлопці. Вони побачили малюка, який потрапив у крижану воду. Один хлопець обережно підійшов до Дениска. Йому вдалося ухопитися за Денискову ключку й витягти горе-хокеїста з крижаної річкової води.Звісно ж про цей Денисків "один разочок" дізналися всі. Довелося хлопчиковізустрічати Новий рік у лікарні. А якби Дениско слухався маму, з ним ніколи б не сталася така пригода!Прочитав уважно оповідання?

Приклад запитання: Куди вирішив подорожувати Джмелик?

Приклад запитання: Коли випав сніг ?

Приклад запитання: Прочитай текст мовчки дуже уважно. НЕСПОДІВАНЕ ЗНАЙОМСТВО На тлі пишного палацу Софійка позувала наче королева. Очі розбігалися, до вух заскакували уривки фраз різними мовами, уява щедро малювала картини самого серця палацу. Софія ненароком наштовхнулася на дівчинку. — Unnskyld meg, Унншюльд май, — вибачилася Софійка. — Det gar bra! Alt і orden! Де горь бра! Алт і орден! (Усе гаразд!) — заспокоїла дівчинка. Її довгі косички кольору полум’я були акуратно перехоплені стрічечками. Жовтою і блакитною. — Ти ба, як наш прапор, — майнуло в Софійчиній голові. За мить погляд зупинився на ляльці, яку тримала руда дівчинка. Лялька була вельми незвичною. Схожа на оберіг. На ній була сукня, яку Софія десь бачила… Згадала — на сторінках підручників, де розповідали про князів Київської Русі. — Ти українка? — здивовано запитала Софійка. — Так, я українка. Норвезька українка. І норвежка, й українка. Така відповідь збила Софійку з пантелику. Однак «норвежка і українка» швидко підхопила ініціативу розмови. — Я Богданка. Будьмо знайомі. — Софія, — простягла свою руку дівчинка у відповідь. Софійці кортіло розпитати Богданку про все-все негайно. — Та нічого особливого в мені нема, — дещо зніяковіла Богданка від такої несподівано великої уваги. — Звичайна собі дівчинка. Я народилася в Осло, мій тато — норвежець, а мама — українка. — То ти й не жила в Україні? — Ні, ще не жила, тільки в гості до бабусі й дідуся їздила. — Це мама тебе навчила розмовляти українською? — поцікавилася Софійка. — Мама. А бабуся — співати. А ще я ходжу до української школи, — гордо сказала Богданка й відкинула свої косички. — Тут є українська школа? — Авжеж! Але до школи ми ходимо не щодня, а в суботу. Це школа вихідного дня. А знаєш, як називається моя українська школа? — примружила блакитні оченята Богданка і, не дочекавшись відповіді, підняла над головою свою ляльку. — Моя школа називається… Ось, як її, Åллісів! Софійка взяла в руки лялечку й уважно роздивлялася. — Схожа на принцесу. Чарівна. Такі не продаються у крамницях? — Ти майже вгадала, — загадково усміхнулася Софійчина нова подружка. — Це — королева Еллісів, дружина короля Норвегії Гаральда Суворого й дочка київського князя Ярослава Мудрого, — відповіла Богданка. — Цю ляльку зробила наша вчителька з української школи пані Ніна. Пані Ніна — лялькарка-чарівниця. — Донька Ярослава Мудрого була королевою Норвегії? — запитала Софійка. Вона бачила зображення дочок князя Ярослава в Софійському соборі в Києві, але особливо про їхнє життя не знала. — Так, а потім і Данії, — вибач, мушу бігти, батьки кличуть. Запрошую тебе до нашої школи. Там я більше розповім. Софійка була вражена. Голова повнилася загадками. Дочка Ярослава Мудрого? Королева Норвегії? Школа «Еллісів»? Негайно треба все з’ясувати. Раптом до неї звернулися: — Jente, duke! Єнте, дукке! (Дівчино, лялька!) — сказав якийсь чоловік і показав на траву. — Та це ж Богданчина! — збагнула Софійка. — Тато, мамо, це Еллісів — донька Ярослава Мудрого і королева Норвегії! Уявляєте? Це мені Богданка розповіла. Вона тут живе, але її мама українка… Так Софія не вгавала аж до трамвайної зупинки.Продовж речення.На тлі пишного палацу Софійка позувала наче...

Приклад запитання: Олена Харченко                    Чому треба слухатися маму? Якби Дениско слухався маму, з ним ніколи б не сталася така пригода. Одного разу, перед новорічними святами хлопчик гуляв поблизу річки. Мороз на вулиці був сильний і вода у річці давно замерзла. Денискові дуже хотілося побігати по річковій кризі, а ще краще покататися на ковзанах.- Я тільки один разочок, ніхто й не дізнається, - сказав Дениско і чимдуж побігдодому за ковзанами. Тихенько зайшов хлопчик до кімнати. Узув новенькі ковзани, узяв із собоюхокейну ключку, яку дідусь подарував йому на день народження, вийшов так, аби матуся не почула. За кілька хвилин добіг Дениско до річки. Швиденько став на кригу й поїхав насвоїх ковзанах. Спочатку Денискові було страшно відходити далеко від берега:хлопчик катався по краю річкової криги. Потім він так захопився катанням, що й не помітив, як опинився на середині річки. Біля берега крига здавалася Денискові дуже міцною. А на середині річки хлопчик раптом почув, як лід потріскує під його новенькими ковзанами.-"Ой, що ж робити?" - тільки й устиг подумати Дениско. Тонкою виявилася крига на середині річки. Тріснула вона під Денисковимиковзанами. Хлопчик опинився у холодній крижаній воді. На Денискове щастя, саме у цей час повз річку проходили дорослі хлопці. Вони побачили малюка, який потрапив у крижану воду. Один хлопець обережно підійшов до Дениска. Йому вдалося ухопитися за Денискову ключку й витягти горе-хокеїста з крижаної річкової води.Звісно ж про цей Денисків "один разочок" дізналися всі. Довелося хлопчиковізустрічати Новий рік у лікарні. А якби Дениско слухався маму, з ним ніколи б не сталася така пригода!Прочитав уважно оповідання?

Приклад запитання: Прочитай уважно текст. Дай відповіді на запитання. " Як діти врятували яблуньку" Усім весело та радісно навесні, тільки молода яблунька, що у шкільному саду росте, понура та сумна стоїть. Що їй, бідній, робити? Ось що з нею трапилося.Стояла вона торік весела, в зеленому листі, а між листями ховалися червоні яблука. Смачні були, і сама вона струнка, пишна. Діти її дуже любили.Літав довкола неї метелик... Такий гарний, і подумати не можна було, щоби від такого гарного метелика шкода сталася.Подобалася й метеликові красуня - яблунька, і, мабуть, вирішив він, що в її густому листі затишно й спокійно буде покласти свої яєчка. Він поклав.А з яєчок вийшла гусінь. Тут якраз настали вже морози. Наплела собі гусінь гніздечок на зиму. Багато вийшло гусениць на яблуньці, і багато наплели собі гнізд.Аж ось і весна. Випустила наша яблунька бруньки, А тут повилазила погана гусінь з гнізд і почала в'їдатися в бруньки та вигризати в них ямки.Аж тут ще лазить жук- довгоносик і з'їдає молоде листячко. Сумує яблунька.-Дивіться! А що воно таке? -кричить Галя. - Наче гніздечка маленькі. І багато їх, багато!Підійшла вчителька, подивилась уважно.-Е, діти, негаразд з нашою яблунькою. То гусінь наплела собі гніздечка, а сама лазить і об'їдає бруньки. Треба швидше наш садок очистити, а то пропаде садовина.Де стояла яблунька?

Приклад запитання: Яке речення з твору В.Сухомлинського "Сонячний день узимку" відображає основну думку твору?

Приклад запитання: Скільки міст збудували люди?

Приклад запитання: Добери синоніми до слова "Батьківщина"

Приклад запитання: Яким був ранок?

Приклад запитання: Якими словами починається казка?

Приклад запитання: Якими словами починається казка?

Приклад запитання: Прочитай текст та визнач його жанр.Велосипед для КатрусіТої осені Катрусі купили велосипед. О, скільки щастя, скільки щастя! У її старшого братика Дениcа давно вже був – великий, з рамою. Він часто возив на ній Катруську, коли батьки казали. А по своїй волі катати не хотів. Тож мрією дівчинки був свій, власний велосипед. І нехай той капосний Денис їздить тепер сам!Що й казати, Катруська просто марила цією покупкою. У дворі вона заздрила всім дівчаткам, які мали двоколісну машину, а ночами снилось, як ось уже їде – сама, без нікого – швидко крутить педалі, вхопившись за кермо, а то й без керма... І тут – бумс! – зустрічне дерево не поступилося дорогою дівчинці на новому велосипеді... і Катруся прокинулася. Тої миті вона згадала: я ж не вмію їздити на велосипеді! Усе! Сподівання марні, крах усіх мрій і взагалі життя скінчене...А тут уже наступного дня батьки привезли новенького, блискучого червоного велосипедика.– Ой, ти ж чудо моє! – приказувала Катруся до свого залізного “коника”. Вона відразу забула про свою проблему, щойно побачила велосипед. Її мрія здійснилась!Та тут нагодився братик і геть зіпсував настрій сестрі:– Малече, ти спочатку навчися їздити на ньому!– Так, синку, не ображай сестру, вона навчиться, обов’язково. Ти ж також колись не вмів, а потім навчився. Доню, повечеряємо, а потім підемо вчитися.Вогник надії і тріумфу загорівся в очах дівчинки. Та вечеря чомусь у горло не лізла. “Як же я буду їхати, тато триматиме чи ні? – турбували Катрусю невтішні думки. – А що, як я не зумію і не навчусь ніколи? З мене ж Денис глузуватиме. Та й інші діти у дворі”.– Ну, що ходімо, велосипедистко! – перервав хід розпачливих думок тато.– Т-т-так.– Ну, сміливіше!Вони вийшли з квартири. Денис – за ними. А мама стала біля вікна. Та швидко відвернулася, щоб, бува, не побачити, як Катруська падатиме.Катруся вилізла на сидіння, яке тато підкрутив спеціально для неї, стиснула ручками кермо і поглядом тріумфатора обвела всіх навколо, мовляв, от я сиджу на велосипеді – своєму, власному, а зараз поїду.– Крути педалі, доню, я ж не буду тебе пхати, – знову увірвався татів голос у її думки.Дівчинка почала швидко крутити педалі так, що тато ледве встигав бігти за велосипедом.– Ура! Я їду! – кричала Катруся, минаючи бабусь на лавці і всю малечу. Адже вони зібралися подивитись, як Катруську вчитимуть їздити. Денис із виглядом професіонала спостерігав за сестрою і давав навіть якісь поради татові.– Та відпускай уже її! – кричав він татові.– Так, відпускай, – погодилася Катруся, – я ж їду вже!– Точно? Ти певна?– Татусю, і не сумнівайся!А сни бувають пророчими...Як тільки тато відпустив велосипед, Катруська cкрутила кермо і наїхала прямісінько на дерево. Добре, що хоч там росла густа трава. Єдиною жертвою цієї “аварії” став новий велосипед. Переднє колесо погнулося “вісімкою”, а кермо скрутилося вбік.Коли тато з Денисом добігли до місця пригоди, то знайшли там покарлючений велосипедик і Катрусю, яка сиділа на траві і тільки кліпала очима.– Доню, ти ціла? – заметушився тато.– Тату, а ми ремонтуватимемо велосипед? – втрутився Денис.– Щоб вона ще шию собі скрутила? – роздратовано зиркнув на сина.– Ні, я на ньому кататимусь.– На ньому кататимусь я! – твердо сказала Катерина, наголошуючи на останньому слові. З її інтонації можна було зрозуміти, що поступатися своїм рішенням вона не збирається. – Тату, відремонтуй, будь ласка, чимшвидше мого велосипедика, а то так ще й літо мине, а я не навчуся їздити.Тато з гордістю глянув на доню:– Оце так боєць! З тобою і в розвідку можна!Денис стояв осторонь і заздрив: про нього тато так ніколи не казав, як про Катруську.За день велосипедика було відремонтовано, і Катруся продовжувала падати. Вона набивала синці і здирала лікті та коліна, доки не навчилася тримати кермо у правильному напрямку і не перехилятися набік. Словом, доки не навчилася їздити сама без підтримки.З того великого дня вона майже не злізала зі свого залізного друга. І до подружок, і до бабусі, і в магазин на ньому їздила. Денис уже глузував із сестри:– Може, б ти і спала з ним? А то ще, не дай боже, станеться щось...Катруся не звертала уваги на це, адже вона не тямила себе від щастя відтоді, як їй купили велосипед.Та якось Денис прийшов додому дуже засмучений. Довго батьки не могли випитати в нього, що сталося. А Катруська тихенько, щоб ніхто не бачив, зайшла в кімнату до брата.– Денисе, що трапилося? – майже шепотіла вона.– Та розумієш, Катю... ну, як його... я свого велосипеда зламав... так по-дурному... врізався в дерево... Аж соромно комусь розказувати!– Чому соромно?! – щиро здивувалася Катруся. – Всі падають. Пам’ятаєш, як я заїхала в дерево? І нічого – відремонтували велосипед, і ніхто не сміявся.– Так то ж ти... Ти – маленька, а мені соромно. Та до того ще, я боюся, що вже мого велосипеда тато не відремонтує.– Та не переживай! На моєму їздитимеш – поділимося якось.Денис аж очі витріщив на сестру від здивування. Але відразу йому стало соромно, що він колись не хотів катати Катрусю на своєму велосипеді. А тут вона так просто пропонує йому свій. Денис підійшов до Катруськи, обійняв і вперше в житті зрозумів, що кращого друга, ніж його маленька сестра, у нього немає.

Приклад запитання: Продовж вислів: Без знання минулого…

Приклад запитання: Яка пора року описана в оповіданні?

Приклад запитання: Хто був найсміливішим з друзів?

Приклад запитання: Хто головний герой оповідання "Колядка"

Приклад запитання: Оповідання - це

Приклад запитання: Яке речення з твору В.Сухомлинського "Сонячний день узимку" відображає основну думку твору?

Приклад запитання: У якому творі описано красу зимового ранку?

Приклад запитання: Якого жанру твір Олени Комової "Новий рік у шафі"?

Приклад запитання: До кого звернувся пан з питанням?

Приклад запитання: Високо в небі жило ...

Приклад запитання: Хто написав оповідання "Небилиці про рукавиці"?

Приклад запитання: Як звали хлопця в оповіданні?

Приклад запитання: Арбітр -це

Приклад запитання: У якому місті народився Андрій Малишко?