Онлайн-тести з літературного читання

очистити

Створюйте онлайн-тести
для контролю знань і залучення учнів
до активної роботи у класі та вдома

Створити тест
Приклад запитання: Яка назва оповідання Олександри Малош?
Приклад запитання: Чому розсердилася Стефа?
Приклад запитання: 1. Прочитай текст. Дай відповіді на запитання. ДОБРЕ СЛОВО Василь СухомлинськийВ однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:– Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.– Ось чого не вистачало Олі,– сказав дід Опанас .– Доброго слова.2. Твір "Добре слово" Василя Сухомлинського я прочитав
Приклад запитання: Які квіти поетеса твору "У лісочку" Л. Компанієць побачила в ранковому лісі? (обери декілька правильних відповідей)
Приклад запитання: Хто головний герой казки?
Літературне читання, 3 клас
Створено 8 травня
Приклад запитання: Як називалася улюблена казка Мар"яни Савки ?
Приклад запитання: Серед котів відбувся конкурс
Літературне читання, 4 клас
Створено 8 травня
Приклад запитання: Як звали близнят?
Приклад запитання: Прочитай текст мовчки чи пошепки.                           Прогаяний день     Мама йшла на роботу рано, до сходу сонця. Вона розбудила Петрика й сказала:— Сьогодні в тебе почалися канікули. Але гаяти часу не можна. Ось тобі робота на сьогодні: посади біля хати дерево й прочитай книгу про Далекі Сині Гори.    Мама показала, де посадити дерево, поклала на стіл книжку про Далекі Сині Гори й пішла на роботу.     Петрик подумав: «Посплю ще трохи». Ліг, задрімав, потім заснув міцно-міцно і снилося йому: біля хати виросло дерево, яке він посадив, а Далекі Сині Гори стали зовсім недалекі й стоять над самісіньким ставком.      Прокинувся Петрик — ой, лишенько! Сонце вже серед неба.      Хотів зараз же до роботи взятися, та подумав: «Ще встигну...»      Сів під грушею. Думає: «Ось посиджу трохи та й почну».      Потім пішов у садок, ягоди їв, за метеликом ганявся, потім знову під грушею сидів.    Прийшла мати ввечері й каже:— Показуй, що зробив, сину.   А Петрикові нічого показати. Соромно йому й матері у вічі дивитися.— Ходімо, сину, покажу тобі, що люди зробили за той день, що ти прогаяв.   Узяла мама сина за руку й повела. Підводить до одного поля й показує:— Учора тут була стерня, а сьогодні рілля. Тут працював тракторист. А ти байдики бив.     Підвела до колгоспного двору, показує багато-багато ящиків із помідорами й каже:— Ці помідори вранці були на полі, а тепер у ящиках. Завтра їх повезуть у місто. Це робила я з жінками. А ти байдики бив.     Підвела до великої-великої купи зерна.— Це зерно вранці було в колосках. Хліб скосили й змолотили, зерно привезли на тік. А ти байдики бив.      Підвела до стінки, вимуруваної із цегли.— Тут вранці був тільки гранітний фундамент, а тепер мур стоїть. Це муляри працювали. А ти байдики бив.       Підвела до великого кам'яного будинку, зайшла із сином. На полицях — паляниці, калачі. Усе пахло хлібом.— Це пекарня,— сказала мама,— Ці хлібини вранці були ще борошном, а тепер сам бачиш. Цілий день трудилися пекарі. А ти байдики бив.       От що таке прогаяний день. ( 326 слів)                                                     В.Сухомлинський1. До якого жанру відноситься прочитаний твір?
Літературне читання, 3 клас
Створено 8 травня
Приклад запитання: Який жанр твору?
Приклад запитання: Хто є автором повісті "Гуси-лебеді летять"?
Приклад запитання: Сонячним ранком Дівчинка вийшла погулятися
Літературне читання, 4 клас
Приклад запитання: Дітей звали
Літературне читання, 4 клас
Створено 7 травня
Приклад запитання: Твори Василя Сухомлинського "А хто ж вам казку розповідає, бабусю?" та "Дивний мисливець" за жанром є ...
Літературне читання, 3 клас
Створено 7 травня
Приклад запитання: На кого хотіла бути схожою маленька Жирафочка?
Літературне читання, 3 клас
Створено 7 травня
Приклад запитання: Скільки доньок було у господаря?
Приклад запитання: Як називається текст, який ти прочитав або прочитала?
Приклад запитання: «Стрімкий, як вітер» - це
Приклад запитання: Як звали головних героїв твору?
Літературне читання, 2 клас
Створено 7 травня
Приклад запитання: Скільки братиків і сестричок було в Тіма?
Приклад запитання: Який жанр твору "Півтора бажання"?
Приклад запитання: Як вишиванка передається у родинах?
Приклад запитання: Який розділ завершує підручник з літературного читання за 4 клас?
Приклад запитання: Прочитай текст протягом 3 хвилин, порахуй слова і запиши кількість прочитаних слів. Покинуте гніздоУ Матросовому яру поросли густі, кулючі кущі терну. Усі чомусь їх обходять. А мені захотілось дізнатись, що між ними, адже дзвінко співає там якась голосиста пташка. Той спів не раз я слухав, а тепер не чути.Розгорнув кущ, другий. Нічого, тільки кропива внизу жалка - попекла ноги. Розгорнув третій кущ, а перед моїм обличчям якась пташка як пурхне, аж душа заніміла.Дивлюсь: гніздечко маленьке, а в нім - п′ятірко голубих, як намистинки, яєчок. Про свою знахідку я розповів Миколці.- Не вигадуй, - зблиснули Миколчині очі. - Злови пташку, тоді повірю.- Як зловити? Адже вона пташенят висиджує.- Отож і зловити її в цей час найлегше, яєчок своїх вона не покине.Послухав я Миколки. Став стежити за пташиним гніздечком.Одного разу підкрався до куща, у якому звила пташка гніздечко, а вона сидить, ніби й не помічає мене. Простягнув руку й накрив долонею пташину. Аж тільки тоді вона затріпотіла з переляку. Але я, радий, що тепер доведу Миколці, пташку не випускав. Вона пручалася, щипала дзьобиком за пальці, а я забрав її та й поніс додому. А тут сусідський хлопець:- Так ти - справжній живодер! - каже. - Покажи пташку батькові. Як на лихо, тут і батько підходить. Я до нього:- А в мене ось пташка!- Звідки вона в тебе? - не повірив батько.Я й признався, де її зловив. Дісталося ж мені тоді на горіхи!- Зараз же віднеси її до гнізда! Це ж мати, вона виведе маленьких пташенят, і її сім′я буде більша. Розумієш?З великою досадою ішов я в Матросів яр. Ось і кущі терну. Садовлю пташину в гніздо, а вона - кулею в небо, більше я й не бачив її. Відбилася вона від свого гнізда. А блакитні яєчка так і пропали.Тепер я не ходжу тією стежкою, що біля тернових кущів, але мені й досі щемлять пальці, які щипала пташка, вириваючись на волю. Так легковажно я її скривдив! Отже недарма кажуть: "Не слухай чужого розуму..." Я вже нікого й не слухаю. Хоч би там що!З тих пір я ніколи не заглядаю в пташині гнізда, бо збагнув: то велика таємниця.
Приклад запитання: № 1 Прочитай текст вголос протягом 1 хвилини, порахуй слова і запиши кількість прочитаних слів.№ 2 Прочитай весь текст вголос.№ 3 Пройди тест. ЛЬОНОКРосла в саду дуже красива яблунька. Весною вона вкривалась рожевим цвітом, а влітку на її гілках наливалися червонобокі яблука.Але цієї весни яблунька ні листя, ні квітів не випустила. Стояла якась сумна, невесела, аж похилилася, бідолашна.- Ось я її поправлю, - сказала Катруся. - Нехай вона не хилиться, а стоїть рівненько-рівненько.Дівчинка підійшла до яблуньки і почала вирівнювати. Але деревце замість того, щоб стояти прямо, зовсім вилізло із землі. Катруся від несподіванки аж скрикнула. Тато і мама теж злякались, бо такого в них ще не траплялося. Оглянули вони деревце і побачили, що всі корені в нього погризені, сліди на них, як ото від мишачих зубів.Але, як потім з’ясували, шкоди наробили не миші, а водяний щур, звірина така, схожа на пацюка. Тоді вони втрьох почали шукати нору того щура. Де тільки її не шукали, та так і не знайшли. Пожурилися за яблунькою, але що вдієш, жалем біді не зарадиш - це ж ясно. Довелося миритися з утратою.Невдовзі після того Катруся з татом ішли садком і раптом побачили, як маленький кошлатий звірок шмигнув біля сарайчика і за одну мить зник під колодками, що лежали вздовж стіни.- Це ж, мабуть, отой щур сховався, - зашепотіла збуджено Катруся. - Татусю, давай спіймаємо його!Він узяв під кущем винограду палицю і навшпиньки підійшов до колодок. Заглянув туди і бачить: сидить звірок, голову сховав, а спину свою кошлату назовні виставив.«Ну, не будемо ловити ґав», - подумав тато, підняв догори палицю.Замахнувся, а рука чомусь не опускається, ніби щось її стримує і підказує: не поспішай, краще роздивися, що воно таке!Колодок під стіною було три. Скинув тато верхню - звірок поворухнувся, але не втік, тільки щільніше припав до землі. Тоді Катрусин тато почав відсувати другу колодку. І лиш відсунув трохи — звірок повернув голову і так глянув на нього, що тато аж одхилився - такий несподіваний був той погляд. Очі у звірка, виявилось, зовсім голубі, великі і чисті-чисті.Катруся теж побачила його очі, скам’яніла на мить, потім як закричить:Та це ж кошеня!І вона не помилилася. То справді було кошеня. Волохате, гарне - сибірської породи. Дощ, який ішов перед тим, намочив його, розкошлав, ото ж воно й здалося їм водяним щуром.Зрозуміло, що кошеня вони забрали собі й назвали його Льонком - за чисті голубі очі. Іван Сенченко