Онлайн-тести з літературного читання

Приклад запитання: Коли відбуваються події, описані у тексті?

Приклад запитання: Марія Приймаченко народилася в...варіанти відповідей

Приклад запитання: Визнач жанр твору "Квіти з Петриківки"?

Приклад запитання: Ким працював батько Тараса?

Приклад запитання: Яке оповідання написала Наталя Олійник?

Приклад запитання: Хто автор твору "Слон Гудзик і вогняна квітка"

Приклад запитання: Як звали головних героїв твору Л. Вороніної?

Приклад запитання: Хто написав "Як Сергійко вчив клоуна Бобу складати вірші?"

Приклад запитання: Прочитай мовчки цей текст. Олег ПогинайкоБезцінна перлина Маринка не так часто приїжджала у село до бабусі з дідусем. Літо було єдиною порою під час якої всі три місяці проводила з ними. Хоча їй було всього шість років, із великим задоволенням допомагала стареньким на городі, в саду, на подвір’ї, в будинку. Вона також любила, коли за якісну виконану роботу, бабуся пригощала її своїми смачними стравами, називала її ангелятком, квіточкою, котиком, а дідусь іще —перлинкою. Й хоча маленька не знала, що це таке, перлинка, все-такивірила: якби перлина не була цінною річчю, ніколи не називав її так.— Прийде день, коли я не тільки покажу тобі перлинку, а також іподарую, — сказав старенький одного дня.— Правда? — зраділа дівчинка й заплескала в долоні. Їй дуже хотілось,аби старенький хоча б показав перлинку, проте не наважуваласяпросити, знаючи його впертий характер. Однак прийшов той день. І хоча це сталося напередодні осені, дівчинка зуміла дочекатися його. Затамувавши подих, уважно спостерігала, як він обережно виймав її зі шухляди столу, ставив її перед нею. А вона маленька, кругла сяяла наче сонечко. Тільки оте сяйво було незвичайним, дивовижним, чарівним.— Оце і є вона — морська перлинка — камінець, який утворився не уземних надрах, а саме у раковинах молюсків, які живуть під водою.Перлинки є жовті, блакитні, рожеві і навіть чорні. У своїх колекціях їхполюбляють мати здебільшого багаті люди. Але є ще одна перлинка, яку й вони не мають.— Чому? — поцікавилася онучка.— Бо вона безцінна.— Вона нічого не коштує?— Вона найкраща в усьому світі. Її не можна ні купити, ні продати, незнайти у печерах, на дні моря, ні відібрати, ні подарувати.— Тоді де вона знаходиться? — забажала уточнення Маринка.— У серці – поставивши руку на груди, де знаходиться серце, пояснивдідусь. І називається вона — ЛЮБОВ. Тільки по-справжньому любляча людина вміє співчувати людському горю, допомагати, є доброю, щирою, ніжною, лагідною; не мовить поганих слів, постійно і завжди слухається; в неї добра душа і не холодне серце; голос звучить дзвінким ручаєм; своїм світлом уміє розсіяти темряву безнадії, страху, ніколи не проймається гнівом. Дідусь замовк, але не мовчали його слова, які наче перли сяяли увечірній тиші. І розуміла Маринка, що нічого найціннішого в світі не булой немає за Любов. Бо вона є — безцінною перлинкою.

Приклад запитання: Даний твір - це ...

Приклад запитання: В якому мальовничому куточку Києва жила Уля?

Приклад запитання: Для Вадима Скомаровського весна починається з …

Приклад запитання: Хто є автором оповідання «Іди, іди дощику»?

Приклад запитання: Прочитай мовчки цей текст. Олег ПогинайкоБезцінна перлина Маринка не так часто приїжджала у село до бабусі з дідусем. Літо було єдиною порою під час якої всі три місяці проводила з ними. Хоча їй було всього шість років, із великим задоволенням допомагала стареньким на городі, в саду, на подвір’ї, в будинку. Вона також любила, коли за якісну виконану роботу, бабуся пригощала її своїми смачними стравами, називала її ангелятком, квіточкою, котиком, а дідусь іще —перлинкою. Й хоча маленька не знала, що це таке, перлинка, все-такивірила: якби перлина не була цінною річчю, ніколи не називав її так.— Прийде день, коли я не тільки покажу тобі перлинку, а також іподарую, — сказав старенький одного дня.— Правда? — зраділа дівчинка й заплескала в долоні. Їй дуже хотілось,аби старенький хоча б показав перлинку, проте не наважуваласяпросити, знаючи його впертий характер. Однак прийшов той день. І хоча це сталося напередодні осені, дівчинка зуміла дочекатися його. Затамувавши подих, уважно спостерігала, як він обережно виймав її зі шухляди столу, ставив її перед нею. А вона маленька, кругла сяяла наче сонечко. Тільки оте сяйво було незвичайним, дивовижним, чарівним.— Оце і є вона — морська перлинка — камінець, який утворився не уземних надрах, а саме у раковинах молюсків, які живуть під водою.Перлинки є жовті, блакитні, рожеві і навіть чорні. У своїх колекціях їхполюбляють мати здебільшого багаті люди. Але є ще одна перлинка, яку й вони не мають.— Чому? — поцікавилася онучка.— Бо вона безцінна.— Вона нічого не коштує?— Вона найкраща в усьому світі. Її не можна ні купити, ні продати, незнайти у печерах, на дні моря, ні відібрати, ні подарувати.— Тоді де вона знаходиться? — забажала уточнення Маринка.— У серці – поставивши руку на груди, де знаходиться серце, пояснивдідусь. І називається вона — ЛЮБОВ. Тільки по-справжньому любляча людина вміє співчувати людському горю, допомагати, є доброю, щирою, ніжною, лагідною; не мовить поганих слів, постійно і завжди слухається; в неї добра душа і не холодне серце; голос звучить дзвінким ручаєм; своїм світлом уміє розсіяти темряву безнадії, страху, ніколи не проймається гнівом. Дідусь замовк, але не мовчали його слова, які наче перли сяяли увечірній тиші. І розуміла Маринка, що нічого найціннішого в світі не булой немає за Любов. Бо вона є — безцінною перлинкою.

Приклад запитання: Продовжіть речення.Бо найгірша провина-

Приклад запитання: Хто жив у художника?

Приклад запитання: Чому хлопчика вигнали з гри у футбол?

Приклад запитання: Почитай текст. ДВІ БІЛОЧКИ.    Жили собі, були собі в густому лісі, у дуплах, дві білочки. Однаково гарні, пухнасті, прудкі. Тільки не однакової вдачі. Бо одна з них увесь день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді. І все те складала у своїй хатинці, у дуплі дерева.  А друга була зовсім недбайлива. Цілими днями тільки їй роботи, що стрибати з галузки на галузку, лякати пташок у гніздах або сидіти без діла й свистати на весь ліс. А схоче попоїсти — не журиться. Тож улітку всюди їжі повно! То горіх, то жолудь з дуба, то шишки з ялин і сосон, то корінці всякі. Погризе того, скубне цього — та й знову скаче собі весела, сита. Отже, ціле літо весело прожила.  Тим часом перша білочка, працьовита й дбайлива, наносила собі в дупло повно всяких харчів. Це на зиму придбала. І вже заздалегідь устелила свою хатинку мохом, пушком і сухим листям, щоби було тепло та м'яко взимку. Та й дверцята приробила собі до свого дому. Добра була господиня.  Так пройшло тепле літо, в одної білочки — у праці, а в другої — в іграх.  Минула вже й дощова осінь. Прийшла холодна зима. У лісі стало сумно й пусто: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер, що снігами мете.Сидить у тепленькому дуплі працьовита білочка й гадки про біду не має. Усе літо на те працювала, щоб зимою спокійно відпочити. І м'яко їй, і тепло, і з'їсти є що. Спокійно живе собі.  Та не так жилося лінивій і недбайливій білочці. У її дуплі ні вікон, ні дверей. Не надбала. Ні харчів на зиму нема, ані одного горішка! Тільки холодний вітер по хатині свище, гуляє.  Сидить бідна білочка, голодна, змучена, змерзла, у клубочок звилася. Кинеться по лісі туди, сюди, нічого нема — усе замерзло. Хоч умирай із холоду та й голоду!  Аж згадала нещасна білка свою старанну, роботящу сусідку та й думає: «Піду я до неї. Може, допоможе чим-будь, у неї гори припасів. А влітку їй поверну».Іде вона до сусідки та й несміло стукає в двері.— Хто там?— Я, твоя сусідка!— Просимо, — кличе дбайлива білка і відчиняє двері.  Як поглянула на нещасну, худющу, напівмертву від холоду сусідку, то відразу все зрозуміла.— Прошу, сідай, саме на обід потрапила! Чим хата багата... От зігрійся трохи в моху, а я приготую тобі горішків і жолудів... На, їж на здоров'ячко. Та й разом зі мною живи. Мені скучно самій.  Засоромлена білка почала говорити:— Але ж я не заслужила на таку доброту. Я ціле літо — знаєш — гуляла.— Нічого, — каже друга, — тепер ти також будеш дбати так, як я. Ти ж зрозуміла тепер, що без праці нема добра! Будемо разом працювати і разом жити.  Лінива на радощах обцілувала свою добру товаришку. І відтоді жили обидві білочки разом. А ліниву білку біда і нужда навчили працювати. Найближчого літа вона стала також старанною і принесла великі припаси харчів до спільної хати.Визнач жанр прочитаного твору.

Приклад запитання: Якої національності був Персі ?

Приклад запитання: Як ти гадаєш, твір "Чарівна паличка" - це казкова історія чи історія із життя?

Приклад запитання: У творі "Новинкар" розповідається...

Приклад запитання: Хто написав оповідання "Небилиці про рукавиці"?

Приклад запитання: Які квіти поетеса твору "У лісочку" Л. Компанієць побачила в ранковому лісі? (обери декілька правильних відповідей)

Приклад запитання: Коли відбувалися події в повісті?

Приклад запитання: Яка головна думка твору «Красиві слова і красиве діло»?

Приклад запитання: Описані події відбувалися в місті...

Приклад запитання: Олівець зелений малював...

Приклад запитання: Хто сидів на підвіконні Галинчиної кімнати?

Приклад запитання: 1. Прочитай текст. Дай відповіді на запитання. ДОБРЕ СЛОВО Василь СухомлинськийВ однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці виповнилося п'ять років, вона тяжко захворіла: простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось смачне й поживне: липовий мед і солодке коров'яче масло, свіжі лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: "Треба добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на болота".Оля їла мед у стільниках і солодке коров'яче масло, лісові ягоди й горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало – дівчинка вже ледве вставала з ліжка.Одного дня біля хворої зібрались усі родичі. Дідусь Опанас сказав:– Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу зрозуміти.Раптом відчинились двері і в хату ввійшла прабабуся Олі – столітня Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті, нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і маленьку, й сказала:– Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров'ячого масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.– Ось чого не вистачало Олі,– сказав дід Опанас .– Доброго слова.2. До якого жанру відноситься прочитаний твір?

Приклад запитання: Що таке вірш?