12
Літературне читання, 4 клас
Приклад запитання: Чудесні пташки Петрик жив із своїми батьками на околиці великого міста. Петриків батько працював ковалем на машинобудівному заводі, а жили вони всі — Петрик, тато, мама і сестричка Леся — в чотириповерховому кам'яному домі. Петрику вже йшов восьмий рік, і він ходив у перший клас, а сестричці Лесі минуло тільки п'ять років. Перед будинком, де жили Петрик і Леся, ріс великий каштан. Щовесни каштан розцвітав ніжно-рожевими квітами, і тоді він був схожий на ялинку, яку Петрик і Леся бачили на Новий рік. Коли навесні розцвітав каштан, Петриків батько говорив: — Бачили? Вже загорівся наш каштан рожевими свічками. От краса! Якраз навпроти їхнього будинку стояла стара хатиночка. У тій хатиночці жила старенька бабуся. Нікого з рідних у бабусі не було, а жила вона з того, що одержувала від держави пенсію. Була в старенької бабусі кізочка Лялька та чорний песик Якваско. Кізочку стара бабуся, як тільки з'являлася весняна травичка, виводила пасти, а Якваско лежав серед двору, стеріг хату... Коли бабуся виходила з своєї хатинки козу пасти, дітки завжди привітно віталися з нею: — Доброго ранку, бабусю! — Здрастуйте, мої голуб'ятка! — відповідала бабуся. Біля бабусиної хатки був невеличкий город, де росли картопля, цибуля, морква, петрушка, з десяток соняшників, а серед городини цвіли голубі кручені паничі та червоногарячі айстри. І ще росли там дві яблуні — одна антонівка, а друга путівка... Яблуні ті щовесни рясно цвіли ніжним білим цвітом, та яблук на них родило дуже мало, бо листя об'їдала гусінь, а як і достигне якийсь там десяток,— всі вони були червиві... Чому? Та тому, що шкідники — плодожерка та золотогузка — звивали собі на яблунях кубельця з яєчками. Навесні з цих яєчок виплоджувалась ненажерлива гусінь, що поїдала яблука. А старенька бабуся не мала сил пооббирати кубельця. Якось Петрик приніс у хату кілька дощечок та почав ці дощечки стругати. — І що ото ти майструєш? — запитав татко. — Я, татку, хочу зробити шпаківню! Повісимо шпаківню на каштані, прилетять навесні птахи, оселяться у нас і виведуть діточок... А як шпак, тату, співає, якби ти знав! Татко посміхнувся. — Я, Петрику, знаю, як співають шпаки! Вони не лише хороше співають. Шпаки садки наші, наші ліси й поля від шкідників бережуть, від гусені, від сарани, совки... Хочеш, я допоможу тобі шпаківню змайструвати? Шпаківню було зроблено й повішено на каштані. А на тому каштані, у стовбурі, височенько над землею було невеличке дупло. Виявила це Леся. Якось вона дивилася у вікно і побачила, що із каштана вискочила якась невеличка пташка. — Петрику! Петрику! — закричала Леся.— Дивись, пташка з каштана вистрибнула! Прибіг Петрик. — Де? — Он, бачиш, якась дірочка в каштані! Он там, під нижньою гілкою! Звідти й вистрибнула пташка. Петрик почав спостерігати. Справді, через деякий час на гілочку сіла пташка, підстрибнула й пурхнула в дірочку. — Синичка! — вигукнув Петрик.— Це вона собі кубельце мостить. Треба стерегти, щоб часом собака її не налякала! Тепер у нас на каштані будуть і шпаки й синички! От здорово! І таки справді, у дуплі на каштані звили собі гніздечко пара синичок. Настала весна. Прилетіли шпаки і оселилися у Петриковій шпаківні. Зацвіли садки... Дуже рясно цвіли яблуні біля бабусиної хатинки... Якось бабуся вивела свою кізочку пастися, побачила Петрика й каже: — Ти не знаєш, хлопчику, де взялися пташки — шпаки і синички,— вони геть-чисто всі кубельця гусені на моїх яблуньках поклювали? — То наші шпаки і наші синички, вони на нашім каштані живуть. Восени на бабусиних яблунях рясно-рясно вродило яблук — і антонівки, і путівки. — А йди-но сюди, славний хлопчику! — покликала якось Петрика бабуся. — Що, бабусю, скажете? Бабуся винесла Петрикові цілу тарілку прекрасних великих яблук, і серед них — жодного червивого: — Це тобі й твоїй сестричці за те, що пташок принадили... Вони мої яблуні від шкідників урятували! — Дякую, бабусю! — поклонився Петрик. А як розповів про це Петрик учительці в школі, вона йому сказала: — Це ти дуже добре зробив, що принадив пташок... Ти знаєш, що одна синичка за добу з'їдає стільки комах, скільки сама важить! А своїх діток вона годує на добу більше як 330 разів, шпак — більше як 220 разів. Вчені встановили, що шпак за 17 годин прилітав до гнізда з кормом для дітей 198 разів, а велика синиця — 332 рази за 18 з половиною годин! От скільки шкідників нищать ці чудесні пташки!
10
Літературне читання, 3 клас
Приклад запитання: Гаряча квітка Того року була рання весна. В середині квітня зацвіли сади. Настав травень.Маленька дівчинка Оля пішла одного ясного весняного ранку в сад і побачила велику червону квітку троянди. Вона побігла до мами й радісно сказала:- Мамо, червона троянда зацвіла.Мама прийшла в сад, поглянула на червону квітку, усміхнулася. Потім глянула на небо, і лице її стало тривожним.З півночі сунула чорна хмара. Повіяв вітер, хмара закрила сонце. Стало холодно.Мама з Олею сиділи в кімнаті й з тривогою дивилися в вікно.Мов білі метелики, полетів сніг. Все довкола побіліло. Вітер затих. Сніжинки м’яко падали на землю, а потім перестали падати.Мама з Олею пішли в сад. На зеленому листі біліли снігові шапки. Земля вкрилася сніжно – білим килимом. Тільки троянда червоніла, мов велика жарина. На ній блищали крапельки роси. - Вона гаряча, їй не страшно, - промовила Оля й радісно усміхнулася. (В.Сухомлинський) Запитання 1Тема тексту (про що?)
7
Літературне читання, 2 клас
Приклад запитання: Прочитай текст. Визнач жанр тексту.ЇжачокЗустрів я нещодавно в лісі двох хлоп'ят. Василько і Петько звати їх. Близнята. Відмінники. Одним словом — розумні хлопці.У беретику одного з них зненацька щось заворушилось.— Їжачка знайшли! — радісно повідомили брати.— Несемо додому, нехай перезимує в теплі-добрі. А навесні віднесемо його до лісу і випустимо.— Де ж ви його на зиму поселите? — перш за все поцікавився я.— У куточку під батареєю! ― впевнено відповіли брати.— Друзі мої дорогі, — не втримався я.— Вашому знайді не треба такого тепла на зиму. Він повинен під корчем десь у лісі в м'якому кубельці заснути, і тоді той сон буде міцним, бо завірюхи його колисатимуть. А у вас, напевно, телевізор гримить допізна чи музика грає.— Еге ж, — знітився Петько.— Хотіли ж як краще... ― прошепотів Василько.Хлопці почухали потилиці та з деяким жалем відпустили їжачка. А він, не гаючись, чкурнув у хащі і зник.(Г. Труфанов, 135 слів)